Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
свою першу дитину і залишила університет. З’яви лися нові обов’язки, чи не найважніші в житті жін- ки-матері. Віра виховувала свою донечку — а потім і другу, яка народилася пару років пізніше, з любов’ю і посвятою. Разом з кількома іншими мо лодими матерями вона створила в Детройті дитя чий садок, в якому сама була вихователькою. Коли діти підросли й пішли до української школи, Віра стала вчителькою в цій школі, викладала укра їнську мову і літературу, географію, історію. Ство рила драматичний гурток, який при кінці навчаль ного року ставив якусь п’єсу і діти деклямували жартівливі вірші про випускників, що їх компо нувала сама Віра. Була ініціятором і керівником дитячої щотижневої радіопрограми новин, до якої учні самі збирали й готували новини різного змісту. Бачимо, що Віра посідає справжній талант у підході до молоді різного віку. І не тільки до молоді. Цей талант проявляється в її громадській діяльності, коли треба знайти спільну мову з різними людьми, заохотити їх до співпраці. Перелік різних заходів, які Віра організувала або в яких брала участь зайняв би кілька сторінок мілкого друку: це й детройтський Український Культурний Центр (Віра — член управи клюбу), де відбувалися літературні вечори з деклямацією і співом (Віра декпямувала і співала в ансамблі “Луна”); і протести й демон страції, розмови по радіо, інтерв’ю з репортерами американських газет з приводу голодомору та переслідування дисидентів-шістдесятників (Віра — голова Комітету захисту прав людини в Україні); в СУА (Віра редагувала дитячу сторінку в “Нашому Житті” від 1973 до 1981 року); і відео-фільмування “Історії українців Детройту” (Віра — координатор програми); відзначення тисячоліття християнства в Україні (Віра — зв’язковий з американською медією), і т.д. і т.п. Невипадково, детройчани пару років тому проголосили Віру “Українкою Року”. Ще до проголошення незалежности Віра на чолі груп туристів їздила по містах України, знайо милася з багатьма людьми, нав’язувала контакти. В рік проголошення суверенітету вона якраз була у Києві з групою студентів. Вони бажали відвідати засідання Верховної Ради, але їм відмовили, ка жучи, що це неможливо — “ніззя”. Тоді Віра добилася зустрічі з самим Кравчуком і він дав дозвіл на відвідини. Попри всі свої громадські посади й зобов’я зання, Віра не втрачала зацікавлення академічним світом. Вона повернулася до Мічіґанського універ ситету, закінчила курсову програму і склала док торські іспити — залишилася тільки дисертація, над якою ще працює. Одночасно вона отримала посаду викладача української мови у Слов’ян ському відділі Вейнського університету в Детройті і якийсь час вела курси в обох університетах у додаток до вечірніх курсів українознавства для дорослих. Якщо про Енея сказано, що він був хлопець моторний, то що ж сказати про цю енергій ну жінку?... Крім славістики у Віри виявився не абиякий дар розумітися на економічних проблемах як Америки так і України. Це відразу запримітив декан Економічного факультету Вейнського університету, і ось, уже бачимо Віру координато ром програми обміну студентами: з України, зі Львівського Інституту Менеджменту, яким тоді ке рував В. Пинзеник, щороку почали приїздити сту денти на стажування в Детройті. Віра знаходила спонсорів, влаштовувала студентів по приватних помешканнях українців міста, знайомила студентів з американськими підприємцями, взагалі опікува лася цими стажерами, як могла. Це вимагало колосальної енергії і терпеливости, бо доводилося мати до діла з людьми різного характеру, різних культур. Разом з деканом та його заступником Ві ра кілька разів їздила в Україну, допомагаючи їм проводити семінари, виступаючи з доповідями і да ючи інтерв’ю газетам та телебаченню. Не остан ньою в цих виступах була тема нашої української діяспори та її досягнень — для українських слухачів та читачів це було справжнє відкриття. Серед академічних досягнень Віри треба згадати також дуже успішне керування Гарвард ською літньою школою українознавства. Впродовж останніх трьох років Віра не тільки була дирек тором цієї школи, але й викладала там курс україн ського бізнесового мовлення. У вересні цього року їй запропонували нову посаду: бути керівником програми "Партнерства",яку вже третій рік прова дить організація Ю-Ес-Юкрейн. Партнери — уря довці 18 міст України та Америки — діляться досвідом урядування в таких важливих ділянках як бюджет і фінанси, міський транспорт, кому нальні послуги, залучення громадян і освіта. У кож ному з українських міст-партнерів проводяться спеціяльні дорадчі семінари — усі українською мо вою, і представники з України приїздять на стажу вання і особисті зустрічі зі своїми американськими партнерами. Звичайно, Віра, як директор, бере активну участь у цих зустрічах і часто їздить в Україну. За її словами на спільних зустрічах усіх партнерів відчувається піднесений настрій і загальне задоволення — усі користаються обопіль ним досвідом. Оце і є та кропітка робота на рівні звичайних громадян, яка може допомагати стабілізації економіки й демократизації України. І наша Віра робить великий вклад у цю важливу роботу — честь їй і слава, хоч вона людина скром на і не потребує славословлення. Нехай, однак, знає, що ми повністю оцінюємо її самовідданий труд і вважаємо її найкращим зразком того, як треба служити “українській ідеї” і словом і ділом. Ася Гумецька б “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2000 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top