Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
залишилися тільки її окремі зразки -- символи, як наприклад “Марсельєза”. Навіть національні гімни з часом змінюються. Отже, в непорушній скарбниці культури зберігається тільки музика клясична і кращі зразки фолкльору. Народну творчість слід високо цінува ти і шанувати; зокрема, ми маємо дуже оригіналь ний карпатський фолкпьор, але цим не можна обмежуватися. Чим більше і довше нарід є ізольо ваний від цивілізації, тим своєрідніша його твор чість. Тому в конкуренції з нами напевно виграють африканці чи полінезійці. Крім того, багато хто за кордоном міг би сумніватися, чи ми вже дійшли до стадії професійної музики, чи ще є на рівні усної традиції. А це тому, що дуже мало показуємо нашу клясику минулого і сучасності, переважно обмежу ємося фолкльорними ансамблями. Наші часи для існування культури є склад ними і з інших причин. Ми живемо в епоху, подібну до кінцевого етапу римської імперії, коли маси хотіли тільки “хліба і видовищ”. Закордоном жанри розважальної музики стоять технічно вище, як в Україні. В економічно розвинених країнах сама назва “шоу-бізнес” вказує на комерційний аспект справи, коли з розважальною музикою в ефектно му оформленні можуть конкурувати тільки фут больні і гокейні матчі. Зрозуміло, що слухачі і гля дачі є в тому випадку тільки об’єктом добування грошей. Але там існує і другий бік медалі -- адже в таких країнах як Німеччина, Австрія, Франція, Чехословаччина, а також Італія, якщо йдеться про оперний жанр, на концерти клясичної музики буває важче здобути квитки, як на естраду. Причому потенціяльними слухачами є у більшості молодь. Найважливішою причиною цього явища є тяглість культурних традицій, музичного виховання. Вже віками в цих країнах навіть діти залучалися до слухання опер, симфоній, квартетів. Наприклад, чеські кпясики Сметана і Дворжак ще вдома грали струнні квартери Гайдна. А батько Дворжака був сільським корчмарем. То ж не див но, що у Празі можна часто зустріти на концертах юних військових з партитурами в руках, що навіть у малих німецьких містечках молодь штурмує вхід на концерти камерної інструментальної музики, що з таксистами можна кваліфіковано порозмовляти про клясику і новинки сучасної серйозної музики. Не повірила б, як би сама не мала розмови з водієм таксі у Дрездені, куди приїхала на симпо- зіюм. Він хвалився, на які опери Генделя йому вдалося дістати квитки на недавньому фестивалі, аналізував відомі йому (і рідно виконувані) сим фонії Шостаковича. Наведу анекдот про всесвітньо відомого, недавно померлого скрипаля Є. Менухіна (який у 1960-ті роки концертував у залі львівського оперного театру). Отже, на кордоні італійський митник не хоче пропустити його з двома скрипка ми. Обурений артист даремно доказує, хто він такий. Митник відповідає, що знає інших славних скрипалів — Ісака Стерна, Яшу Хейфіца, але не Менухіна. І ніяк не повірить, що він дійсно мусить везти дві скрипки, хіба що Менухін заграє йому “Чакону” Баха. Розгніваний скрипаль хапає смичок і грає. Тоді митник падає на коліна, перепрошує маестро і пояснює, що він запожився з колегами на 200 тисяч лір, що Менухін заграє спеціяльно для нього “Чакону”. Вже не анекдотом, а фактом є переїзд італійського кордону львівським молодіжним хо ром “Ґльорія”. їм митники сказали заспівати акорд, на що хористи відповіли “Многая літа”. До речі, на конкурсі, на який вони їхали, здобули перше місце. Ми далекі від такого рівня освіченості не тільки митників чи таксистів, але й професорів, навіть інколи спеціялістів. Сумним анекдотом є такий факт з недалекої сучасності: один з наших міністрів культури (це було ще при радянській владі) питав представника Спілки композиторів, показуючи рукою рух гри на скрипці, чи то у них так роблять (маючи мабуть на увазі філармонію). Такий стан культури не є виною нашого суспільства. Наша відсталість пояснюється об’єк тивними причинами -- втратою культурних тради цій. На Заході кожний, хто хоче мати певну сус пільну позицію, громадський престиж, мусить бути причетним до культури. Інколи, як в Америці, це має досить поверховний, зовнішній характер, тому що і традиції тут не так давні і дуже вже велика національна різнорідність. Та нехай поява спон сорів культури в ложах Метпрополітен-опери в Нью-Йорку буде проявом снобізму, нагодою заім понувати багатством і дорогоцінностями, нехай будова картинних ґалерій дасть мільйонерам зни ження податків, - їх підтримка, не тільки фінан сова, але самою присутністю в осередках ми стецтва є першорядним осягненням нації. Чудовою пропагандою культури є також безплатні літні га стролі найпрестижнішого у світі оперного театру і дні безкоштовного відвідування музеїв, що приваблює широкі маси слухачів і глядачів. Немає підстав, щоб уважати українське громадянство менш здібним до сприйняття най глибших культурних багатств. Навпаки, українці на лежать до найбільш мистецьки, а особливо му зично обдарованих народів світу, як своїм слухом, так голосами. Та важко дивуватися, що так зни зилися його смаки -- адже десятиріччями дітей у школах виховували на трафаретних, стандартних, псевдопатріотичних пісеньках, а сучасна естрада завершує цю справу. Безупинне звучання музики у механічному записі (що виступає, зрештою, у всьо му світі) привело не тільки до слухової байдужості, 8 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2000 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top