Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
До Лесі Українки Віки між собою сьогодні говорять, Відчинена брама в самі небеса. Ви знаєте, Лесю, як зводяться звори І як висихає остання роса. Зібралося нині нас дуже багато Є таїнство душ і шляхи крем’яні. Що скажете, Лесю, про нинішнє свято? Ми знов серед лиха співаєм пісні. Не спинять, не струять, не вмре, не загине, Так камінь, як камінь, він котиться вниз Ви плачете, Лесю, на власних фестинах, А ми вже не маємо навіть і сліз. Одна лиш утіха, що молимось Богу Відкрито, і ставимо свічку в імлі. Ви чуєте, Лесю, той жалібний стогін На паперті храму своєї землі. Як завжди, ласкаво палає жертовник, Обпечені діти, німі матері. Вам соромно, Лесю, за нашу безмовність, А ми вже свій сором втопили в Дніпрі. І з жалем вселенським такії безжальні, Ласкавости просить холодна любов. То як нам писати святії скрижалі. Коли ж бо свій свого осквернює знов. І знову колиска ні в чому не винна, Одна колискова над нами всіма. Ви знаєте, Лесю, вже є Україна, Але Українців ще майже нема. Віки між собою сьогодні говорять Відчинена брама в самі небеса... Антоніна Листопад ОЛЕНА (МАР’ЯНА) ЗАВИСНА - героїчний епізод чи типовий образ жінки-героїні в українській історії Олена (Мар’яна) Зависна та її подвиг відтворюється в нашій історії разом з епізодом облоги старовинного українського міста Буші. Було це під час польського наступу в році 1654. Для придушення всенародного повстання на Україні проти національного і соціяльного гніту польський король направив своє військо на Поділля, звідси воно мало розширити свої дії на все Правобереж жя, щоб вернути собі втрачене. Під керівництвом найдосвідченіших польських полководців, запек лих ворогів України Станіслава Потоцького, Стефана Чарнецького і Станіслава Лянцкорон- ського йшло 20 тисяч кінноти, 8 тисяч піхоти і тисяча мушкетерів — найманців з Німеччини. Йшли вони на Бушу, наводячи жах на мирне населення — випалювали міста й села, убивали людей. У тодішній Буші, як подає нам Ігор Лоський у своїй статті “Українська жінка в козацьку добу” (Жінка. —1935.—Ч. 15-16), було 12 тисяч цивільного населення, а військова залога, що захищала фортецю, нараховувала 6 тисяч козаків. Чуючи про наближення численного польського війська і про ті страхіття, які воно чинить на своєму шляху. Буша все ж не похитнулася. Бушанці як один, навіть жінки, стали на захист. Польські війська обложили фортецю. Оборона була вельми тяжкою. Гинули козаки, цивільні бушани, але водночас дуже великі втрати були й серед загарбників. Після кількох невдалих штурмів і після того як залога рішуче відмовилась піддатися, польські “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2000 1
Page load link
Go to Top