Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
— Чи це правда? Чи це правда? Чи це тільки страшний сон мені приснився? — запитую себе безліч разів останніми днями. Та ж за словами самої Дарці — вона одужувала. Її здоров’я покращувалося. Дарця вже 14-го і 16-го листопада ходила на концерти, а раніше їздила до українського консульства в Нью- Йорку, щоб прослухати переможців Конкурсу ім. Горовіца з Києва. На “День Подяки” була у родини — Ксені Гапій і з ентузіязмом розповідала, як то було приємно, що підставили їй стільчик під ногу і вона “знаменито чулася”. — А хто ж тебе віз, Дарцю? — було моє запитання. — Отець Леонід, а ще був з нами о. Андрій з України. Знаєш, нас вже є багато і ми мусіли поділитися, решта родини була в Оленки. — Я також маю такий стільчик під ногу, чи не могла б ти, Дарцю, прийти до мене в неділю, 28-го листопада? — Добре, добре — була спонтанна відпо відь. Лідія Дацківська привезла Дарцю, а теж прийшла Віра Козак — вчителька з України яка хотіла з нами познайомитися і, при можливості, вчити в УМІ. Потім прийшла ще Дарки прибрана доня — Леся Грабова — і ми чудово провели час, а збира ючись до дому, Дарця сіла за фортепіяно і понес лись глибокі звуки Бетговенівської “Місячної Сона ти”, а потім кілька вогнистих пасажів з 3-ої частини і... піднесла руку вгору... чудова музика обірвала ся — Дарця щаслива і усміхнена одягала плащ. Така була наша незабутня Дарця, завжди усміхнена, все погідна, все у доброму настрої. Світлій пам’яті Дарії Карано вин (18.Х. 1908 — 9.XII. 1999) Її життя було виповнене найкращими діла ми — музикою, любов’ю, терпеливістю до учнів і нас — музик, до всіх людей. Я невимовно вдячна долі, що могла майже 50 років працювати з Дарцею в УМІ, що вона стала мені такою близькою, що ми були правдивими приятелями. Я могла їй все сказати, про все запи татися, порадитися. Не було дня, щоб я не зате лефонувала, хоч на хвилинку не забігла, завжди у поспіху, і все та мила усмішка зустрічала мене. Пригадую, як після смерти мого чоловіка Дарка старалася полегшити мій біль, пам’ятаю як казала: “То так страшно втратити найдорожчу особу, що годі про те й згадувати”, та повертала розмову в інше русло, на музичні теми, і я, хоч на хвилину, забувала своє горе. О, як я тішилася на всіх іспитах і пописах Українського Музичного Інституту, коли ми сиділи поруч кілька годин і слідкували за музичним розвитком учнів! Дарця давала свої цінні завваги нам, учителям, так тактовно, так по-приятельськи, але мені часом докоряла, що я учням рахую, а це вони — повинні самостійно голосно числити. Я признавала рацію і подивляла як Дарці учні голосно числили, а мої — ні. Наче на фільмовій стрічці з’являється мені наша перша зустріч з Дарцею у домі мого вуйка д-ра Маркіяна Дзеровича у Відні 1944 р. Раптом біля дверей зчинився гамір — п’ять моїх кузенів з ентузіязмом вітали і кричали: “Тета Дарка, тета Дарка, буде зараз байка, буде зараз байка!!!” У дверях стояла елегантна молода пані, з “каштановим” прекрасним волоссям, сердечно ус міхалася і пригортала до себе п’ятьох дітей від 4 до 16 років. За нею стояв високий пристійний пан — д-р Богдан Каранович. Я тільки чемно вклони лася і пішла... Мені тоді було 17 років, Дарці — 36. А далі, прийшли нові зустрічі в Америці, коли ми закладали УМІ в Ньюарку, а здружившись — зустрічі відбувалися в домі подружжя Карано- вичів або у нас. Тоді ще жив д-р Каранович якого ми кликали Дасьо, мій чоловік Петро, мій тато, Ліда і інші — і завжди ми прекрасно проводили час. А коли вже їх нестало, створилася група музикантів, і знову сходились у мене або у Дарці — 10 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2000 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
