Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
чар Могилянської. Артистизм її натури дозволив їй прибрати саме ту форму, якої від неї вимагали обста вини. Межа між грою, перевтіленням і справжньою суттю її істоти, мабуть, часом і для неї ставала умовною, невідчутною. Двері ж у глибини своєї душі вона, здається, закрила тоді намертво. Ані шпаринки не лишила цікавим очам. Ні у тюрмі, ні у таборі про свої політичні справи люди не розводились, такий існував неписаний за кон. Може й тому, та ще й з відстані років, Ліхачову здається, ніби йшлося про середовище Коцюбин ського у Чернігові, де збирався гурток молоді, що його влада представила контрреволюційною змовою. Але ж Михайло Коцюбинський помер ще 1913 року... А тим часом Ладя Могилянська належала як раз до українсько-петербурзьких пагінців роду Могилян- ських, як про це слушно писав Валерій Шевчук. Троє братів Могилянських жили у Петербурзі: Петро — адвокат, Микола — керівник етнографічного відділу музею імператора Олександра III. Третій брат, майбутній адвокат і батько Ладі, — Михайло теж починав вчитися у столиці, але був виключений за політичну діяльність й мусів податись на південь. Середовище Могилянських — політично помірко ване (партія конституційних демократів, кадетів). Микола Могилянський, емігрувавши 1919 p., писав: "Рід мій — і батьків, і материн, — з південно-руських, малоруських чи українських фамілій... У слово ’’Укра їна” не вкладаю сепаратистських жадань, а, проте, не пов’язую його з поняттям ’’зради”, як органічної, на думку багатьох, прикмети українства”. Михайло Мигилянський почав працювати у сфері українській ще до революції, а від 1917 року різко повертає саме на цей бік. Його дочка Ладя природно поєднує знання творів російських символістів і за хоплення лірикою Тичини. Що ж до побутового упередження (’’український інтеліґент-зрадник”), то його успадкувала радянська влада і для ҐПУ воно стає міцною підпорою будь- яких обвинувачень. За політичне минуле й сучасну українську орієнтацію батька заплатили життям його діти, Ладя та її брат, що друкував поезії під псевдо німом "Дмитро Тась”. На Соловках у Могилянської ще жевріють надії. Тип перевихованої ’’каерки”, та ще й поетеси, а до того ж і привабливої жінки, — цей тип саме на часі і дуже потрібний владі. Могилянська, артистично увій шовши у межі цього типу, виявляє чималу енергію. Вона їде у Ведмежу Гору, на будівництво каналу, що мав з’єднати Біле та Балтійське моря. Там, на ББК, за ретальну працю обіцяли скоротити присуди й навіть достроково звільнити ’’ударників”. Могилян ська працює у табірній газеті, друкує закличні вірші і восені 1933 року дістає звільнення (а мала ж 10 років!). Пощастило... Водночас їй пропонують їхати на будову нового каналу Москва— Волга. Ліхачов, що мав 5 років і теж заробив собі значок ’’ударника” і звільнення, також дістав пропозицію працювати на тому каналі, у Дмитрові під Москвою. Він поїхав, подивився — і відмовився. Спокуса вели ка, бо фірма ҐПУ захищала від можливого заслання і нового арешту, а хвиля терору наростала. Проте і спосіб порятунку виглядав аж надто небезпечним. Могилянська погодилася жити у левовій пащі. Чому? Насамперед, бути російським чи українським інтелігентом у тих умовах, — велика різниця. Звіль нений українець лишався потенційним зрадником. На Україні 33-го року лютував голодомор, про який під Москвою люди часто і не знали, а точніше — не вірили, вважали вигадками дикі чутки. Куди ж вертати Могилянській? На вірну смерть? Так вона ’’добровільно”, вільнонайманою — знову у таборі. Поетеса видає збірочку російських віршів ’’Два канали” (1935). Багато її пісень містить збірка "Музика траси” (1936). Ці книжечки любовно зібрав київський колекціонер Юрій П’ядик. Могилянська продовжувала грати. Разом з нею у чернігівській справі проходив молодий композитор Михайло Черняк, вдвох вони працюють у Дмитровла- зі: він пише симфонічні поеми (!), а вона тексти до закличних пісень. Певно вона виробила у собі здатність збувати обставини. Коли треба — давала псевдонародні плякатні гасла, коли можна було забути про них — тонку пейзажну лірику. Ось і осінь... С т у к к о п и т б ад ьорий... М ар и т ь сад ш и п ш и н о в и м кущ ем ... М и с к а р б н и ц ю літ а т іл ь ки вчора В ід м и ка л и зол о т и м клю чем ... Вдруге Могилянську заарештували в ніч на 12 травня 1936 р. Ліхачов пише, як нещодавно якийсь чоловік дістався до другої справи Могилянської (певно, вона у Москві) і показував звідти її останнє фото: ’’...обважніле обличчя, неохайна коротка стриж ка. Ніщо вже не нагадувало ту ошатну Ладю, яка створювала на острові навколо себе атмосферу ла- доманії...” Її тримали у тюрмі майже рік і розстріляли 6 червня 1937 р. Спогади Ліхачова зберегли для нас в образі Мо гилянської відблиск жіночої принадної гри, яка при вертала очі й серця до неї. Нехай і лишається вона у нашій пам’яті такою: стрункою, ефектною бльондин- кою у білій блюзці. Вироблена форма, доки виста чало її сил, тримала не тільки її вірші, а й усю її істоту. Доки вистачало сил... 10 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1994 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
