Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
українських студій. Паранський федеральний універ ситет має таку структуру, де можна повністю розви вати українські студії. В університеті Бразилії існує курс порівняльної слов’янської літератури, в який входить і українська. Інші університети Бразилії теж цікавляться створенням якоїсь форми українських студій. Другий приклад стосується зовсім іншого аспек ту. Традиційно у Великобританії російські студії, що існували до революції 1917 року, перетворилися у радянські. Тепер можна сказати, що цей процес по вернувся до попереднього стану — більшість радян ських спеціялістів стали спеціялістами російських студій, але є явний брак спеціялістів республік коли шнього Радянського Союзу. У Великобританії, що давно стала інтелектуальним провідним центром Европи, є дуже мало тих, які цікавляться українськи ми студіями. Нема потреби тим, що захищають та створюють студії нових країн-держав, тепер боятися російської монополізації навчання та науки на кожно му рівні. Можна сказати, що така ситуація існує і в інших країнах Европи. Европа мала б бути провідною силою розвитку українських студій саме тому, що Україна є в Европі. Це потрібне і Україні, й Европі. Особливо тоді, коли Україна стає асоціятивним членом Европейської Еко номічної Співдружности ( яку б форму EEC не мала). Негайно потрібне детальне знання про Україну скрізь у світі. Частина Північної Америки, де найбільш розви нулися українські студії, можливо, відіграватиме важли ву ролю тепер. У першу чергу допомагати місцевим університетам та науковим інститутам розвивати свої відділення українських студій, а також надавати до помогу та співпрацювати з іншими регіонами у роз витку українських студій. Це також означає використо вувати тих експертів, що живуть чи працюють окре мо, чи тих, що мають вплив на внутрішні програми в тих місцях, де українські студії будуть започатковува ти. Думаю також, що дотепер не зверталося уваги на дуже важливу частину світу — Близький та Дале кий Схід. Думаю, що є достатні соціо-політичні, еконо мічні та культурні підстави для створення укра їнських студій у тих частинах світу. Ще один фактор. Це не менш важлива принци пова засада. Треба організувати кампанію усвідомлен ня громад та урядів, щоб переконати тих, що приго товляють нові наукові чи навчальні програми, що інвестиції кожної держави є необхідні саме через те, що кожна держава мусить знати про Україну, бож Україна є важливою країною не лише в Европі, але також представляє інтерес для цілого світу. Іншими словами, країни чи держави не можуть сподіватися, щоб діяспора фінансувала українські студії скрізь. До речі, це має бути найважливішим завданням Укра їни: своїми Міністерством закордонних справ, Міні стерством освіти та Міністерством культури має спри яти створенню та розвитку українських студій. Нічого не поможе якійсь країні вічно скаржитися, що ніхто про неї не знає, чи всі дуже мало знають, коли та країна не готова вкладати зусилля та ресурси, щоб така інформація і знання існували. Ідеально така ситуація була б найкориснішою: в кожній країні, де Україна має дипломатичне пред ставництво чи де плянує мати, там треба, щоб хоч у найголовнішому університеті та науковому інституті існували українські студії. Це підвищить рівень зв’яз ків України з тими країнами та сприятиме розумінню України як цілого. Крім того, необхідно, щоб ці укра їнські студії завжди складалися з української мови та інших предметів, щоб виправити ситуацію, яка існує навіть в Україні, де треба якнайкраще та найско- ріше запроваджувати українську мову для всіх рівнів суспільного життя, бож існує складна ситуація після віків мовного плянування і ’’двомовности”. Та ’’двомов ність” в Україні і в неросійських республіках колиш нього Радянського Союзу була програмою мовного плянування запровадження російської мови як lingua franca2 і таким чином російська витісняла та заміню вала національні мови, хоч Т. Шевченко, О. Потебня та інші діячі минулого століття виступали проти цього. Постійне звуження використання української мови — використання лише в обмежених площинах діяльности — постійно принижувано престиж укра їнської мови. Стан і статус української мови дуже мене три вожать, як і українських студій в Україні. Кожний раз спостерігаю збільшення того, що я систематично опи сую чи визначаю, як ’’етнографічні студії” чи етногра фічний матеріяп. Ось прикладом цього є дивний предмет з дивною назвою ’’народознавство”, який ніби тепер замінює лекції політики (ідеології). Але ніколи не можемо забувати, що етнографічний мате- ріял ще не є національним матеріялом у нації-дер- жаві. Багато дослідників та науковців зібрали чимало про українську інтелектуальну історію, але, на преве ликий жаль, це ще не перетворилося у знання націо нального минулого та національної культури. Систе матичне вичищування текстів цензурою створило маштабну ’’неофіційну" історію, яку ще треба відкри ти, та треба, щоб вона була доступною народові перед тим, як ця історія, може, перетвориться в наці ональну свідомість. Цей перехідний час виявляє небезмежні можли вості, щоб Україна перетворилася в одну з найго ловніших країн колишнього Радянського Союзу — саме через те, що Україна має добре, географічне, стратегічне та освітнє розташування. Але одночасно існує небезпека — загроза від способу мислення: байдужість до ситуації, летаргія, брак рішучости та брак самокритичної оцінки. ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1994 5
Page load link
Go to Top