Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ОЛЬГА КУЗЬМОВИЧ Представниці Союзу Українок на Міжнарод ному Жіночому Суфражистському Альянсі у Берліні 1929 року (зліва): Ірина Павликовська, Ольга Коновалець, Мінена Рудницька, Олена Федак-ИІепарович, Ольга Островська (корес пондентка популярного жіночого німецько- мовного журналу). Berlin 1929. Delegates from Sojuz Ukrajinok of Ukraine at the International Women's Suffrage Alliance. From left: Iryna Pavlykowska, Olha Konovalec, Milena Rudnycka, Olena Fedak-She- parowych, Olha Ostrovska. ЧИ СПРАВДІ ВІД МІЛЕНИ ДО А ТЕНИ? Вразив мене якось надто гучний заголовок статті Наталії Денис у відомому львівському часописі ”3а вільну Україну”, де вже на початку заложена полярна межа постатей, що обмежують відрізок часу дов жиною у 60 років і суґерують брак ще якихось знач них особистостей в тому часі і між тими епохальними мірилами "старозавітности” і ери ’’Нового завіту”. Власне той заголовок насуває хвилю роздумів над короткотривалістю людської пам’яті, щодо долено сних подій, де одні залишаються з тих чи інших причин у зеніті слави, гідно занесені на скрижалі історії, а ті, що зробили свою справу у визначеній стратегії подій, можуть спокійно відійти у непам’ять, коли звучать ювілейні дзвони 60-их роковин Першого Жіночого Конгресу у Станиславові. Де ж у величавій програмі, доповідях, зустрічах, захоплюючих поїзд ках, серед статтей у нашій пресі знайшовся б хоч клаптик місця, аби згадати тих, що готували цю подію, ювілей якої так пишно обходили цього літа в Івано-Франківську? Якось прикро стає від того, що у соту річницю від дня народження тієї, яка вірно стояла за кермом Союзу Українок пліч-о-пліч з Міленою Рудницькою та була її заступницею і найближчою співробітницею, а передусім пресовим речником, як редакторка дво тижневика ’’Ж інка” в усі роки його існування, членом Президії Жіночого Конгресу у Станиславові, секре тарем його Ділового Комітету, цю людину забуто, стерто зі свідомости сьогоднішнього зорганізованого жіноцтва. Вона, Олена Федак-ИІепарович, що, крім відданости у праці для Союзу Українок, була ще і моєю мамою, просто викинено зі суспільної свідо мости. Чи це випадковість, що так її забули навіть тепер, відзначаючи 60-річчя Жіночого Конгресу, а тим самим і праці Союзу Українок, на вівтар якої вона поклала шмат свого життя? Мені довелося ще молодою дівчиною пережива ти цей великий момент в історії жіночого руху в Галичині, а передусім в історії Союзу Українок, але все ж дуже добре врізалися в пам’ять довгі місяці приготувань до Конгресу, постійна відсутність мами в домі, її поїздки на засідання до Станиславова, а відтак всеціле заабсорбовання у дні Конгресу. Пе ретомлена до безтями, тримаючи усі нитки організа ційної підготовки у своїх руках, мама все ж таки переживала радість, що цей Конґрес був справді успішним, а передусім, що в ньому так активно і численно виступила також наша українська селянка. Серед її упорядкованих перед смертю паперів, що лежать облогом у шухлядах бюрка в моєму домі, я знайшла старанно складені сторінки машинопису з резолюціями Світового Конгресу Українського Ж і ноцтва у Станиславові з 27-го червня 1934 р. Пе речитую їх сьогодні, згадуючи день уродин мами, і з подивом стверджую, які актуальні та політично зрілі були вони в порівнянні з не одними резолюціями, що їх сьогодні схвалюють на різних жіночих з’їздах. Вже перша з них п. н. ”У справі положення україн ського народу та в справі його консолідації” була б сьогодні дуже на часі. Чи не можна б було повто рити домагання жінок щодо ’’повної ліквідації роз біжностей між громадянами різних українських те риторій та до внутрішнього розоруження”, а далі до магання до ’’усіх українських політичних партій за- ключення між собою громадського мира, усунення міжпартійної боротьби з терену національних уста нов, злагіднення тону пресової полеміки та взагалі підпорядкування партійних інтересів інтересам на ції”? Цікаво, чи хтось у Станиславові 7— 12 липня цього року згадав і цитував ці давні резолюції і ставив їх у приклад? Чи були використані ці ма теріяли хоча б в одній із ЗО доповідей, які були у програмі? ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1994 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
