Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Олена Федак-Шепарович. Olena Fedak-Sheparowych. Пригадую, як дбайливо та з яким вкладом часу президія опрацьовувала ці резолюції, що мали відно шення до всіх ділянок українського життя не лише політичної, але й церковної, шкільної, національного виховання, організацій жінок, моралі, родинного жит тя, суспільної опіки, плекання здоров’я та інших ділянок, і як багато було в них заложено думок і праці моєї мами. Для мене назавжди залишиться почуття, що Союз Українок та праця в ньому були від часу першого з’їзду, який вона підготовляла у 1921 році, до його розв’язання польською владою в 1937 році, для неї найважливійшою метою та ви повнюючим змістом її життя. Як вірна товаришка Мілени Рудницької і її права рука у всіх починах, вона включилася також у політичне життя в 1928 році як член Української Національно-Демократичної Організації і стала членом екзекутиви аж до славного 1935 року, коли її разом з іншими жінками виключили з партії через бойкот виборів Союзом Українок. А тоді, в останні два роки перед Другою світовою війною, вона стала членом ’’Міжпартійного Комітету”, що нормував у Львові українське життя, і там також стояла поруч М. Рудницької аж до вибуху війни, що перекреслила цілу дальшу працю як політичну, так і жіночої організації. Коли нині читаємо про кожний, навіть незначний виступ репрезентанток українських жіночих органі зацій на міжнародних форумах, ніхто напевно не знає, що О. Федак-Шепарович саме як заступниця голови СУ і добрий знавець чужих мов виступала як делеґат СУ на двох міжнародних конгресах — у Парижі 1926 і в Берліні 1929 року та на Міжнародному Конґресі Жіночої Кооперативної Гільдії у Відні 1932 року. Значить історія міжнародних зв’язків не розпо чинається сьогоднішніми ’’активістками”, а сягає ще передвоєнних років — між Міленою і Атеною простір і час були виповнені по вінця. Мама, переїхавши з нами до США, працювала перші важкі роки наших початків тут спершу як служ ниця, зовсім не соромлячися такого "товариського” становища, а відтак, після нашого поселення в Баби- лоні, стала україномовною секретаркою відомого українського винахідника і мільйонера Володимира Джуса, якого зуміла переконати у важливості купівлі Українського Інституту Америки у престижевій діль ниці Нью-Йорку, поблизу Метрополітального музею і Центрального парку. До громадської праці, а перед усім до праці в жіночій організації, вже не поверну лася і мала на це причини, які не дуже виявляла, а я, зайнята всеціло працею в Пласті, якось ніколи не знала докладно перебігу конфлікту між давніми членками СУ зі Львова і проводом СУА в США. Може тут криється причина тієї дивної амнезії і замовчування? Щось, однак, мусіло маму дуже заболіти та роз чарувати, коли у своїй останній журналістичній праці- споминах, що їх написала для внучки, але не бажала опублікувати окремим виданням, про довголітню віддану працю в Союзі Українок, яку виконувала на громадських засадах, але так ретельно, як інші не виконують і за платню, навіть не згадує. Зате пише багато і вичерпно про свою діяльність в часі Першої світової війни, коли, будучи студенткою працювала в жіночому комітеті допомоги раненим і полоненим, в часі боїв за Львів 1918— 19 pp. — секретаркою Жіночої Секції Червоного Хреста, а у березні 1919 р. дістала почесний пост відпоручниці Ради Державних Секретарів ЗУНР для справ Червоного Хреста та в тому характері відвідувала табори українських по лонених в Домбю та Вадовичах і переговорювала з відпоручником Міжнародного Червоного Хреста. Зда ється, з цих постів у такому молодому віці була дуже горда, а також із своєї журналістичної праці, до якої професійне знання здобула, студіюючи журналістику в Берліні. У своїх спогадах багато місця посвячує родин ним стосункам. Дівоче прізвище Федак вона, най старша дочка славного адвоката Степана та Марії з Січинських, носила постійно, аж до смерти, а ро динне пов’язання з ОУН і УВО (дві молодші сестри були замужем: Ольга — за полковником Коноваль- цем, а Софія — за полковником Мельником) дало їй можливість і на тому полі не одне знати та зробити. Із цих споминів можна довідатися, що саме до неї прийшов після вбивства пол. Є. Коновальця Роман Шухевич з дорученням від проводу ОУН, щоб пол. Андрій Мельник негайно виїхав на Захід, тому що він призначений на місце провідника. В архіві мами знаходжу багату переписку у спра вах ОУН із Ярославом Чижем, Осипом Навроцьким, Іваном Кедрином та іншими, а також ориґінальні листи вуйка Євгена — все це, як і один повний 8 "НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1994 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
