Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ІРИНА ЧАЙКІВСЬКА Радію, що наділили мене почесним членством Союзу Українок Америки. Радію ще більше тим, що на це високе відзначення заслужила своєю кропіткою працею над виданням шістьох конвенційних пам’ят- кових книжок. Першою була книжка на XVIII Конвенцію СУА 1978 року. Була я тоді пресовою референткою в Окружній Управі Округи Нью-Джерзі. Видаючи книжку XIX Конвенції СУА (1981), ви конувала в Головній Управі працю протоколярної секретарки. В 1984 p. (XX Конвенція) була пресовою референткою Головної Управи й головою Округи Нью-Джерзі. В 1987 р. була покликана до видавничої праці як голова видавничої комісії XXI конвенційної книжки. До 1993 р. — протоколярною секретаркою Головної Управи СУА. По XX Конвенції, коли пост редактора ’’Нашого Життя” не був зайнятий, з моєї ін іц іа т и в и продовжено видавати журнал до часу віднайдення нового редак тора. Вийшло тоді чотири числа: липень-серпень, вересень-жовтень, листопад і грудень 1984 року. До Союзу Українок Америки я вступила по приїз ді до Америки в 1951 р. — до 57-го Відділу в Ютиці, Н.-Й. В 1955 р. моя родина переїхала в Кліфтон, Н.-Дж. В 1957 р. я вступила до 70-го Відділу в Пассей- ку, активного донині. Одну каденцію була головою Відділу і далі беру участь у його діяльності. До праці у виданні конвенційних книжок я підходила з настановою, що зібрана праця усіх відділів, усіх членів проводу — є потрібна й корисна для історії організації СУА. Дивлячись багато-багато років назад, усвідом люю, що моє зацікавлення громадською працею і переконання про внутрішню потребу праці для української справи, набула я в тайному Пласті. Із відновою Пласту я працювала виховницею — у пластових таборах і зустрічах в Европі й СІ1ІА. Донині належу до сеньйорського куреня. Я і мій чоловік Богдан маємо дві доні, які працюють професійно. Маємо одну внучку, яка по вакаціях іде до ’’гайскул”, і двох онуків — учнів народної школи. Завжди цікавимося долею й куль турою України й діяспори. Народилася я у Львові, закінчила університет. В Америці набралася життєвого досвіду, і стараюся усі свої знання передати — колись дітям, тепер онукам і використати на добро свого українського довкілля. Ірина Чайківська головно в школі. Після отримання американського громадянства я могла підвищити свої педагогічні студії і отримати дипломи бакалавра та магістра педагогіки. Це дало мені можливість вчити в амери канській школі. Тут протягом 20 років я вчила дітей і вчительок вишивати. Усі декорації в клясі були в українському стилі. Вчила дітей українських танків, з якими вони виступали на телевізії, українських коляд, демонструвала різдвяні звичаї, влаштовувала виставки вишивок і писанок. Це й усе, що я робила для Союзу Українок в Рочестері, для української громади, для нашої діт вори й молоді та для творчого українського люду. Мґр Анастасія М. Смеречинська ПОДЯКА Почуваюся до милого обов’язку скласти щиру подяку за врочисте й незвичайно зворушливе прого лошення мого почесного членства в Союзі Українок Америки. Бажаю всім громадським робітницям, що працю ють по своїй змозі та вмілостях, дожити до таких щасливих хвилин, які я прожила. З товариським привітом мґр Анастасія М. Смеречинська, членка 47-го Відділу СУА, Рочестер, Н.-Й. 10 НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 1993 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top