Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ІРЕНА ЛЕВИЦЬКА Ірена Левицька (з Пасічинських) народилася 1910 року в Галичині. Перші роки життя провела у Перемишлі, де її батько о. Теодор був священиком української католицької катедри. Після вибуху Першої світової війни батько став військовим капеляном, і родина переїхала до Нага- чева, до діда — о. Михайла Кручковського. Закінчивши чотири кляси жіночої гімназії у Пере мишлі, Ірена перейшла до вчительської семінарії там же, яку закінчила у 1929 році. Працювала вчителькою на Брідщині, у Корсові, в Дуб’ї. Але згодом поляки звільнили її з праці, і вона повернулася до Нагачева, а відтак переїхала до Яворова, де вийшла заміж за Романа Левицького, вчителя "Рідної Школи”. Там прийшла на світ доня Неля. У 1933 році Ірена Левицька вступила до Союзу Українок. У наступному році її вибрали делеґаткою жіночого конгресу, однак їй не судилося бути на ньому. У 1937 році молоде подружжя переїхало до Самбора. Чоловік вчителював у гімназії ’’Рідної Шко ли”, а Ірена — в народній школі. Незабаром їй пе редали управу школи. Початок Другої світової війни змусив подружжя Левицьких виїхати на Захід. На деякий час затрима лися у Кракові, а потім переїхали до Криниці. Там Ірена відкрила українську школу і була в ній дирек торкою. Крім того, організувала Жіноче Об’єднання, яке мало ту саму мету, що і Союз Українок. У Криниці народився син Зорян. У серпні 1944 року виїхали до Братіслави, Сло ваччина. Кінець війни застав Левицьких у Німеччині, звідки згодом вони дісталися до Америки і посели лися в Елизабеті, Нью-Джерзі. Тут в 1950 році Ірена вступила в Союз Українок Америки і стала членкою 24-го Відділу. У наступному році ввійшла до управи, в якій є донині. Займала різні пости, часто й два, а тепер — три. Дев’ять років була головою Відділу, 13 — секретаркою, 17 — культосвітньою референткою, два — референткою суспільної опіки, чотири роки входила до Контрольної комісії. У 1952 році Відділ відзначав своє 20-річчя. Ірена виголосила слово про його працю. Була дуже за доволена, бо тоді, на ювілеї, пощастило їй зустрітися і познайомитися з Оленою Лотоцькою. Як виявилося у розмові, О. Лотоцька пам’ятала її маленькою дів чинкою, коли вона ще вчилася у жіночій гімназії в Перемишлі. Коли Ірена вступила до 24-го Відділу — була в ньому наймолодшою членкою, нині — найстарша. Багато зробила вона за ці 42 роки для Відділу та й взагалі для СУА. 27 років, від 1962 до 1988, І. Левицька працю вала в Окружній управі СУА, в Нью-Джерзі, два роки (1966-1968) була головою Округи. Всі пляни пощасти ло виконати. У 1966 році закладено три садочки: в Ньюарку, Пассейку і Елизабеті. У 1967 році вклала багато старань для створення п’ятьох нових відділів СУА: 92-го в Менвиллі, 32-го в Ірвінґтоні, 45-го в Елизабеті, 95-го в Бейоні і 100-го в Картереті. Однак довго залишатися головою Округи не могла, бо в 1968 році ввійшла до Головної Управи СУА. В організаційній ділянці І. Левицька зробила для Округи дуже багато. Щороку їздила до Філядельфії на наради Головної Управи, відвідувала відділи з нагоди загальних зборів та різних імпрез. За її голо вування Округа влаштувала показ народної ноші, літературний вечір, відзначила 50-ту річницю про голошення незалежности України, провела кілька конференцій. Будучи організаційною референткою Головної Управи СУА (1968-1971), Ірена Левицька надрукувала в "Нашому Житті” і "Свободі" кілька цікавих статтей на організаційні теми з закликом до жіноцтва ставати членками Союзу Українок Америки. Присвячуючи багато праці СУА, Ірена Левицька не забувала і про працю в інших українських органі заціях. У 1956 році, наприклад, вона заклала пластову станицю в Елизабеті, а в 1957 році — в Нью-Бранс- вику. Весь час була у пластовій старшині, за що одержала відзнаку — св. Юрія у сріблі і ступінь керівництва. Заложила в Елизабеті Пластприят, школу українознавства, в якій деякий час вчителю вала. Від 1950 року є членкою управи Товариства ’’Самопоміч” та дирекції кредитівки, секретаркою 133-го Відділу ’’Провидіння”. З рамени СУА чи Пласту проводила багато збірок на різні цілі. У 1981 році, з нагоди 20-ліття праці, Округа СУА нагородила Ірену Левицьку почесним членством. І.П. 8 НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 1993 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
