Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
АНАСТАСІЯ СМЕРЕЧИНСЬКА Моїм родинним місцем було містечко Маріямпіль біля Галича Станиславівської области (нині Івано- Франківська). Початкову школу я закінчила в селі Липиця Горішня (тепер Верхня) Рогатинського ра йону, неповносередню — в Коломиї, у школі ім. св. Ольги. Середню школу, щоб здобути педагогічну освіту, закінчила в Станиславові, вчилася у приватній вчительській семінарії СС. Василіянок, пізніше заочно в учительському інституті, в часи першої радянської окупації, і у Вищій школі жіночих звань, теж у Ста ниславові, під час німецької окупації. Отже всю освіту здобувала під час чотирьох політичних режимів. Перші кроки моєї педагогічної праці були в ди тячому дошкіллі при школі вправ учительської семі нарії СС. Василіянок у Станиславові, а також у літньому дитячому садочку під зарядом Т-ва ’’Про світа” в родинному Маріямполі. Під час радянської окупації я вчила в неповносередній школі в с. Липиця Горішня один рік, а після того була директором неповносередньої школи в с. Липиця Нижня. Під час німецької окупації працювала у Вищій школі жіночих звань у Станиславові та в Дрогобичі — аж до капі туляції Німеччини. В наслідок воєнних дій я опинилася в Німеччині в українському переселенчому таборі в Реґенсбурзі, де й вчила в українській народній школі від першої до четвертої кляси. У тому ж таборі я включилася в роботу Українського Жіночого Об’єднання та Пласту, почавши від сестрички новацьких роїв, до гніздової, кошової і паланкової. Викладала на курсах для про відників новацьких роїв, проводила новацькі табори. До Америки прибула в 1949 р. і зразу разом з іншими визначними громадянами-переселенцями вклю чилася в організування українського культурного життя. На самому початку зорганізували українську суботню школу, в якій я вчила від першої до оди надцятої кляси. Була в школі виховником і предмет ним учителем. Потім був організований Пласт у Ро- честері, Н.-Й. В Пласті я працювала сестричкою в новацтві, гніздовою новачок. Вліті провадила но вацькі табори на Новому Соколі біля Баффало. Незабаром після зорганізування Пласту почало організовуватися українське жіноцтво в Рочестері, і я стала однією з членок організаційного комітету 47-го Відділу Союзу Українок Америки в Рочестері, однією з 58-ох членок-основниць, які на загальних зборах вибрали мене першою головою Відділу. Ці збори вшанувала своєю присутністю голова СУА Олена Лотоцька. Впродовж 47 років існування на шого Відділу я брала участь в різних ділянках його праці. Однак мене манила праця з дітьми і молоддю. Крім того, що вчила у ’’Рідній Школі” і була актив ною в Пласті, я з великою охотою і приємністю зайняла пост учительки світлички, яку зорганізував наш Відділ. Праця з дітьми — це був мій світ, це була моя мрія від ранніх дитячих років. Під час праці у світличці я вишколила дві вчительки, одна із них ще провадить цю світличку, яка тепер є під опікою 120-го Відділу СУА. На доручення Головної Управи їздила до інших осередків, як Баффало, Дітройт, Ньюарк і Вашінґтон, де мала для батьків і вчительок доповіді про ролю вчительки у світличках. Опрацю вала серію плянів зайнять у світличці протягом цілого року, на кожну пору року: весну, літо, осінь і зиму, відповідно до ілюстрацій, виданих в Америці, лекції на теми: "Тарас Шевченко”, "Леся Українка”, "Різдво", "Великдень”, "Квітна Неділя”, ’’Мамин День”. Опрацювала техніку роблення прикрас на ялинку, які колись навчилася робити в Коломийській школі. Ці книжечки Головна Управа видала друком, я отримала дуже гарні рецензії на них. Останнім часом допомагала в оцінці дитячих книжечок з України. Рівночасно я рекомендувала вживання книжечки в ’’Рідній Школі”, пам’ятаючи, що тутешні діти вироста ють в інших обставинах, тому користати з них можуть в різних клясах, відповідно до збільшення знання української мови. Багато всього я робила в рамках 47-го Відділу СУА: підготовляла дитячі імпрези, головно вечори казок, дитячих забав, вчила на курсах вишивання і ще досі вчу на курсах української мови для дорослих, тут народжених. З гордости, що я належу до українського народу, старалася використати всі нагоди, щоб поширити знання про Україну серед американського населення, "НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 1993 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
