Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
АНАСТАСІЯ СМЕРЕЧИНСЬКА Моїм родинним місцем було містечко Маріямпіль біля Галича Станиславівської области (нині Івано- Франківська). Початкову школу я закінчила в селі Липиця Горішня (тепер Верхня) Рогатинського ра йону, неповносередню — в Коломиї, у школі ім. св. Ольги. Середню школу, щоб здобути педагогічну освіту, закінчила в Станиславові, вчилася у приватній вчительській семінарії СС. Василіянок, пізніше заочно в учительському інституті, в часи першої радянської окупації, і у Вищій школі жіночих звань, теж у Ста ниславові, під час німецької окупації. Отже всю освіту здобувала під час чотирьох політичних режимів. Перші кроки моєї педагогічної праці були в ди тячому дошкіллі при школі вправ учительської семі нарії СС. Василіянок у Станиславові, а також у літньому дитячому садочку під зарядом Т-ва ’’Про світа” в родинному Маріямполі. Під час радянської окупації я вчила в неповносередній школі в с. Липиця Горішня один рік, а після того була директором неповносередньої школи в с. Липиця Нижня. Під час німецької окупації працювала у Вищій школі жіночих звань у Станиславові та в Дрогобичі — аж до капі туляції Німеччини. В наслідок воєнних дій я опинилася в Німеччині в українському переселенчому таборі в Реґенсбурзі, де й вчила в українській народній школі від першої до четвертої кляси. У тому ж таборі я включилася в роботу Українського Жіночого Об’єднання та Пласту, почавши від сестрички новацьких роїв, до гніздової, кошової і паланкової. Викладала на курсах для про відників новацьких роїв, проводила новацькі табори. До Америки прибула в 1949 р. і зразу разом з іншими визначними громадянами-переселенцями вклю чилася в організування українського культурного життя. На самому початку зорганізували українську суботню школу, в якій я вчила від першої до оди надцятої кляси. Була в школі виховником і предмет ним учителем. Потім був організований Пласт у Ро- честері, Н.-Й. В Пласті я працювала сестричкою в новацтві, гніздовою новачок. Вліті провадила но вацькі табори на Новому Соколі біля Баффало. Незабаром після зорганізування Пласту почало організовуватися українське жіноцтво в Рочестері, і я стала однією з членок організаційного комітету 47-го Відділу Союзу Українок Америки в Рочестері, однією з 58-ох членок-основниць, які на загальних зборах вибрали мене першою головою Відділу. Ці збори вшанувала своєю присутністю голова СУА Олена Лотоцька. Впродовж 47 років існування на шого Відділу я брала участь в різних ділянках його праці. Однак мене манила праця з дітьми і молоддю. Крім того, що вчила у ’’Рідній Школі” і була актив ною в Пласті, я з великою охотою і приємністю зайняла пост учительки світлички, яку зорганізував наш Відділ. Праця з дітьми — це був мій світ, це була моя мрія від ранніх дитячих років. Під час праці у світличці я вишколила дві вчительки, одна із них ще провадить цю світличку, яка тепер є під опікою 120-го Відділу СУА. На доручення Головної Управи їздила до інших осередків, як Баффало, Дітройт, Ньюарк і Вашінґтон, де мала для батьків і вчительок доповіді про ролю вчительки у світличках. Опрацю вала серію плянів зайнять у світличці протягом цілого року, на кожну пору року: весну, літо, осінь і зиму, відповідно до ілюстрацій, виданих в Америці, лекції на теми: "Тарас Шевченко”, "Леся Українка”, "Різдво", "Великдень”, "Квітна Неділя”, ’’Мамин День”. Опрацювала техніку роблення прикрас на ялинку, які колись навчилася робити в Коломийській школі. Ці книжечки Головна Управа видала друком, я отримала дуже гарні рецензії на них. Останнім часом допомагала в оцінці дитячих книжечок з України. Рівночасно я рекомендувала вживання книжечки в ’’Рідній Школі”, пам’ятаючи, що тутешні діти вироста ють в інших обставинах, тому користати з них можуть в різних клясах, відповідно до збільшення знання української мови. Багато всього я робила в рамках 47-го Відділу СУА: підготовляла дитячі імпрези, головно вечори казок, дитячих забав, вчила на курсах вишивання і ще досі вчу на курсах української мови для дорослих, тут народжених. З гордости, що я належу до українського народу, старалася використати всі нагоди, щоб поширити знання про Україну серед американського населення, "НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 1993 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
