Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ІРЕНА ЛЕВИЦЬКА Ірена Левицька (з Пасічинських) народилася 1910 року в Галичині. Перші роки життя провела у Перемишлі, де її батько о. Теодор був священиком української католицької катедри. Після вибуху Першої світової війни батько став військовим капеляном, і родина переїхала до Нага- чева, до діда — о. Михайла Кручковського. Закінчивши чотири кляси жіночої гімназії у Пере мишлі, Ірена перейшла до вчительської семінарії там же, яку закінчила у 1929 році. Працювала вчителькою на Брідщині, у Корсові, в Дуб’ї. Але згодом поляки звільнили її з праці, і вона повернулася до Нагачева, а відтак переїхала до Яворова, де вийшла заміж за Романа Левицького, вчителя "Рідної Школи”. Там прийшла на світ доня Неля. У 1933 році Ірена Левицька вступила до Союзу Українок. У наступному році її вибрали делеґаткою жіночого конгресу, однак їй не судилося бути на ньому. У 1937 році молоде подружжя переїхало до Самбора. Чоловік вчителював у гімназії ’’Рідної Шко ли”, а Ірена — в народній школі. Незабаром їй пе редали управу школи. Початок Другої світової війни змусив подружжя Левицьких виїхати на Захід. На деякий час затрима лися у Кракові, а потім переїхали до Криниці. Там Ірена відкрила українську школу і була в ній дирек торкою. Крім того, організувала Жіноче Об’єднання, яке мало ту саму мету, що і Союз Українок. У Криниці народився син Зорян. У серпні 1944 року виїхали до Братіслави, Сло ваччина. Кінець війни застав Левицьких у Німеччині, звідки згодом вони дісталися до Америки і посели лися в Елизабеті, Нью-Джерзі. Тут в 1950 році Ірена вступила в Союз Українок Америки і стала членкою 24-го Відділу. У наступному році ввійшла до управи, в якій є донині. Займала різні пости, часто й два, а тепер — три. Дев’ять років була головою Відділу, 13 — секретаркою, 17 — культосвітньою референткою, два — референткою суспільної опіки, чотири роки входила до Контрольної комісії. У 1952 році Відділ відзначав своє 20-річчя. Ірена виголосила слово про його працю. Була дуже за доволена, бо тоді, на ювілеї, пощастило їй зустрітися і познайомитися з Оленою Лотоцькою. Як виявилося у розмові, О. Лотоцька пам’ятала її маленькою дів чинкою, коли вона ще вчилася у жіночій гімназії в Перемишлі. Коли Ірена вступила до 24-го Відділу — була в ньому наймолодшою членкою, нині — найстарша. Багато зробила вона за ці 42 роки для Відділу та й взагалі для СУА. 27 років, від 1962 до 1988, І. Левицька працю вала в Окружній управі СУА, в Нью-Джерзі, два роки (1966-1968) була головою Округи. Всі пляни пощасти ло виконати. У 1966 році закладено три садочки: в Ньюарку, Пассейку і Елизабеті. У 1967 році вклала багато старань для створення п’ятьох нових відділів СУА: 92-го в Менвиллі, 32-го в Ірвінґтоні, 45-го в Елизабеті, 95-го в Бейоні і 100-го в Картереті. Однак довго залишатися головою Округи не могла, бо в 1968 році ввійшла до Головної Управи СУА. В організаційній ділянці І. Левицька зробила для Округи дуже багато. Щороку їздила до Філядельфії на наради Головної Управи, відвідувала відділи з нагоди загальних зборів та різних імпрез. За її голо вування Округа влаштувала показ народної ноші, літературний вечір, відзначила 50-ту річницю про голошення незалежности України, провела кілька конференцій. Будучи організаційною референткою Головної Управи СУА (1968-1971), Ірена Левицька надрукувала в "Нашому Житті” і "Свободі" кілька цікавих статтей на організаційні теми з закликом до жіноцтва ставати членками Союзу Українок Америки. Присвячуючи багато праці СУА, Ірена Левицька не забувала і про працю в інших українських органі заціях. У 1956 році, наприклад, вона заклала пластову станицю в Елизабеті, а в 1957 році — в Нью-Бранс- вику. Весь час була у пластовій старшині, за що одержала відзнаку — св. Юрія у сріблі і ступінь керівництва. Заложила в Елизабеті Пластприят, школу українознавства, в якій деякий час вчителю вала. Від 1950 року є членкою управи Товариства ’’Самопоміч” та дирекції кредитівки, секретаркою 133-го Відділу ’’Провидіння”. З рамени СУА чи Пласту проводила багато збірок на різні цілі. У 1981 році, з нагоди 20-ліття праці, Округа СУА нагородила Ірену Левицьку почесним членством. І.П. 8 НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 1993 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
