Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
руги над людиною і її елементарними правами, про ти мого рабства. За патріотичним покликанням. Ця заява — від 18. 10. 78 p., уже друга на цю тему (пер шу я написав у таборі), звичайно, залишилася без відповіді. ... Так я повернувся до Києва. Там на мене чекав сюрприз. Виявилося — за тиждень до мого приїзду кагебісти вдерлися до моєї квартири, а дру жину, яка в той час добивалася додому, схопили на вулиці, силоміць кинули в машину і дві години вози ли Києвом, поки нальотники не подалися з нашого помешкання. У Києві я довідався, що людей, близь ких до Гельсінської групи, репресують найбруталь- нішим чином. Так принаймні судили Овсієнка, Гор- баля, Литвина, так перегодом розправилися з Чорно- волом і Розумним. Такого Києва я не хотів. Бачачи, що група фактично лишилася напризволяще, я всту пив до неї, бо просто не міг інакше. Коли життя за брано, крихтя не потребую. Довелось зайнятися тим, аби врятувати свої вірші, дописувати до інформацій- Нагадуємо дещо про автора табірних записок. Василь Семенович СТУС (нар. 8.1.1938 p.), український поет і публіцист, почав зазнавати переслідувань ще від сере дини 60-х років. У 1972 р. його заарештували та засудили до 5 років таборів суворого режиму і 3 років заслання, інкриміну вавши його поетичну творчість (зб. віршів "Зимові дерева”) і публіцистику як антирадянську агітацію і пропаганду. Першу частину вироку він відбув у Мордовії, другу — на шахті в Мага данській області. Через свою принциповість в обстоюванні людських прав Василь СТУС постійно зазнає особливого тиску і знущань: у таборі, на засланні, між ув’язненнями. Участь у роботі Україн ської Гельсінської групи, до якої він зголосився ще в заслан ні, привела В. СТУСА в 1980 р. знову за ґрати — тепер його засудили до 15 років неволі. Першу частину вироку — 10 років табору особливого режиму — В. СТУС відбуває в концтаборі за адресою: 618263, Пермская обл., Чусовской р-н, пос. Кучино, учр. ВС-389/36-І, де КҐБ й свавільна адміністрація роблять із своїми жертвами що завгодно, не обмежуючи себе, навіть формально, ніяки ми законами. Отже, ці записки вийшли на волю з найпе- кельнішого пекла, й у цьому особлива цінність Стусових свід чень та роздумів. З ЛИСТА ОКСАНИ МЕШКО, 5 серпня 1983 р. (Хабаровський край, Аяно-Майский р-н, с. Аян, уп. Востре- цова, 18). Зв’язок з м. Хабаровськ через Ніколаєвськ-на- Амурі виключно авіа біля 1,8 тис. км., повна залеж ність від примхливих повітряних шляхів і самого лі така, та водний шлях у короткий навігаційний пе ріод, яким поштових вантажів не возять. Відписую Тобі вперше, бо з нашої поштової філії це досить складно: не придбали своєї печатки для міжнарод них відправлень. Кажеш, ніяких ознак життя? — Ні, жива, сліпну, клигаю в свої 79. Надсилу видобуваю міць і завзяття на опір стихії та всіляким ущемленням у цьому ква- них матеріялів групи. Праця на заводі ім. Пар. Комуни (мене взяли туди формувальником) вияви лася затяжка для мене — наносившись опак, я ледве що міг ходити (так боліла нога). Довелося змінити роботу — знову-таки дістав роботу за фахом. Сто ячи за конвейєром, я квацяв щіткою підошву взуття — за це мені платили від 80 до 120 крб. місячно. Психологічно я розумів, що тюремна брама уже від крилася для мене, що днями вона зачиниться за мною — і зачиниться надовго. Але що я мав робити? За кордон українців не випускають, та й не дуже кор тіло за той кордон: бо хто ж тут, на Великій Україні стане горлом обурення і протесту? Це вже доля, а долі не обирають. Отож її приймають — яка вона вже не є, а коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас. Зберігаємо правопис ориґіналу Повний текст записок В. Стуса має бути поміщений в "Сучасності" ч. 11*1983 р. Видатний український поет Василь СТУС — почесний член ПЕН-клубу; за збірку віршів "Палімпсесті” удостоєний цього року премії Антоновичів. Недавно у видавництві $$Orient-Occident” вийшла збірка поезій німецькою мовою під назвою "Angst ich bin dich losgeworden”. До збірки ввійшли переклади табірної поезії трьох авторів — Івана Світличного, Євгена Сверстюка і Василя Стуса. Дуже цінні спогади про перше ув’язнення В. СТУСА написав Михайло Хейфец у роз ділі своєї книги про українських політв’язнів. Цей розділ під назвою "В українській поезії тепер більшого нема...” був опублікований українською мовою в ж. "Сучасність”, ч. 7-8 за 1981 р. Долею В. СТУСА стурбовані не тільки українські право захисники, а й його зарубіжні колеґи-літератори, міжна родні правозахисні організації, а також значна частина громадськості вільного світу. Однак цієї турботи замало, щоб усунути загрозу, яка нависає над життям і зруйнованим здо ров’ям мужнього українського поета і громадянина. Тому Закордонне Представництво Української Гельсін ської групи звертається до всіх людей доброї волі із закликом: рятуйте Василя СТУСА! Закордонне Представництво Української Гельсінської групи драті глибокої периферії. Час ущільнений на тутеш ній лад — ’’бавлю” грубку примхливу, бо навіть у літ ню коротку пору — не витопиш один день — дру гого дня димом закуриш хижку свою побілену; ’’ча клую з зіллям, яко давній прихильник фітотерапії”, і таке самолікування мені тут, ой, яке доречне! Лічу дні в неволі — одноманітні, вони швидко збігають, як осіння вода; благаю Бога, щоб бути бодай похо ваною в землі обітованій, і тримаюсь на тому щедро подарованому мені віці. Я так само думаю, най Бог боронить, і дякую Йому Всемогутньому, що волочу ноги і не втратила палкої любови до життя, хоч воно випало надто тяж ке, і що в тій ’’забаві” зо мною мені лишили шпарку на мужність, як тому панові на довгих ногах. НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИСТОПАД 1983 7
Page load link
Go to Top