Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
це назавжди робило з нього актив ного і відповідального члена україн ської нації. Так вихована молодь ціка вилася всіми проявами українського життя та живо на них реагувала. Членами таємних організацій були й майбутні січові стрільці — жінки Олена Степанів, Анна Дмитерко та інші. Що українське жіноцтво виявило себе рішучим прихильником держав ницької ідеї та активним співтворцем українських військових організацій — це велика заслуга передусім Олени Степанівни, яка для цього багато і то з ентузіязмом серед жіноцтва працю вала. Великі жіночі збори у Львові, що відбулися 14 грудня 1912 року, вика зали повне зрозуміння політичної ситуації та після виголошених рефе ратів тодішньої провідниці україн ського жіноцтва в Галичині Констан тним Малицької на тему "Політичне положення під теперішню хвилю” та Олени Степанівни на тему ’’Завдання жінки на випадок війни” — винесли дуже основні та глибоко продумані політичні й організаційні резолюції. Кінцева думка політичної резолюції є виразним висловом української неза- лежницької ідеї. Вона розв'язувала понад всякий сумнів ці суперечності української політичної думки того часу, що хиталась між австрійським льоялізмом і самостійною україн ською національною ідеєю. В майбутнім виступі УСС проти Росії по стороні Австрії, ідея згаданої резолюції зовсім влучно мотивувала нашу політичну орієнтацію. А саме: українці стануть у майбутній війні по стороні Австрії не як її формальні громадяни, лиш як добровільні союз ники у своїм, добре зрозумілім інте ресі, і то не по всі часи та за всяку ціну, а тільки з виразним застереженням: "як довго інтереси Австрії є згідні з інтересами українського народу і з його національним достоїнством”. А цим власним національним інтересом була тоді у програмі стрілецьких орга нізацій тільки боротьба за українську державність та приготування власних збройних сил і засобів до цієї бороть би. Українське жіноцтво відповідно до повищих резолюцій переставило усю свою діяльність згідно з ролею жінки під час війни по лінії, яку вказала у своїм рефераті Олена Степанівна. У відозві з 28 грудня 1912, підписаній поруч К. Малицької Оленою Степанів ною, Жіночий Організаційний Комітет закликає українське жіноцтво до чуй- ности та готовости стрінути велику історичну хвилину, що рішатиме долю українського народу. В тій відозві говорилося: "Щонебудь принесе нам будуч- ність, ми мусимо бути готові на кожну найстрашнішу евентуальність. По- слідні дні тривоги і непевности навчи ли нас, як мало ми всі приготовані до рокової хвилі, як слабими, несвідо мими, нерішучими застала б вона широкі маси нашого народу. І тому, хоч на європейськім політичнім небо- склоні дипломати навісили білу хоругов миру, ми далі стоїмо під знаком бойового клича... Ми ждемо такої рокової блискавки, що вкаже нам наш власний шлях, до власної поведе цілі”. Вслід за цим частина жіночої молоді вступила як рядовики до діючих уже стрілецьких гуртків, з яких пізніше утворилась окрема жіноча чота під проводом Олени Степанівни при товаристві Січові Стрільці у Льво ві, а управа жіночої організації при ступила до великого діла — збірки матеріяльних засобів для потреб стрі лецького руху, як бази для майбут ньої визвольної боротьби. війна, показує нам кожної днини, якою потребою для людей є мир. А коли молимося про мир для людства, то оскільки більше треба нам молитися про мир серед нашого народу, про мир внутрішній, про заперестання ненависти, роздорів, ворожнечі і, зі сльозами це говорю, кровопролиття. Коли нарід ги не з голоду і посухи, треба заносити благальні мо литви перед престол Всевишнього, щоби дав нам ко нечно потрібний дощ, для здоровля, життя, для урожаю. Світ гине з браку любови, гине з людської нена висти! Не переставаймо ж благати Всевишнього про обильні, теплі дощі Його святої благодаті з неба. Стійте сильно в вірі, держіться надії, любіть на шого Отця Небесного і нашого дорогого Спасителя, любіть ближніх як божих дітей, для Бога, християн ською любов'ю ближніх, а Всевишній нехай хоро нить вас від усякого зла, нехай стереже ваші родини і ваші діти. Благодать вам і мир від Бога нашого і Господа Ісуса Христа. Дано у Львові, 21. листопада, в день Введення в храм Пресв. Богородиці. t Андрей, Митрополит. Заховуємо правопис ориґіналу. Письма-Послання Митрополита Андрея Шептицького ЧСВВ. з часів німецької окупації. Друга частина. Йорктон, Саск. 1969, Канада. Олена С т епанівна-Д аш кевич НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИСТОПАД 1983 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
