Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Живу сама в повній ізоляції від людей селища. Хто ж мене провідає? — В’їзд невільний, навіть ро дичам, треба одержати спецдозвіл, не кажучи вже, що дорога утруднена в часі і коштах. На моє звертання перемістити мене в інше, більш лагідне в кліматичному відношенні місце — відмовлено, мовляв, ’’дозволяємо виїхати Вашому синові на жительство в п. Аян для догляду за Вами”. Зрозуміло, що ще до такого рішення я заборонила Олесеві в будь-яких обставинах приїздити сюди. ... Я сама стримую їх від таких труднощів неймовірних далекої дороги: сто вісім днів я добиралась... Питаєш, як перезимувала? — Минула зима була досить терпима, але надолужила своє в квітні-травні місяцях: так запуржило-занесло, що я тижнями пе ребувала в сніговій облозі і видихала в наступні два місяці — ходила з ціпочком, а вже згодом розпро сталась. У липні розміняла свою другу ’’половинку”, а попереду ще дві зйми і весняно-літні сльоти. Дру гий рік прошусь у ’’відпустку” додому — відмовляють безмотивно. Як на мої аскетичні вимоги, з харчами терпимо — є вдосталь молока, але свіжих садовини, овочів немає. Вітамінний голод тамую різним зіллям. Дещо тут заготовляю (кропиву, деревій, кульбабу), а біль ше мені присилають. ... Біди та лиха маємо через край, хоч і незаслу- жено, і не від Бога. ЧОМУ НЕ ВМІЄМО ДУМАТИ НАПЕРІД? Якось нам все дуже важко плянувати і думати завчасу про те, що прийде пізніше як за кілька міся ців, не вміємо ніяк розложити задумів на довший проміжок часу та відповідно до того поступати. Ми любимо імпровізацію, все є в поспіху, в останній хвилині, з переконанням, що ’’якось воно буде”. Чому це так? Не відомо. Чи це лежить у нашій вдачі, чи так складаються обставини? Але як воно і не є, зустрічаємося з тим, що в нашій громадській праці дуже часто ми спізнюхи і тут не терпить наше особисте життя, а наші спільні національні інтереси. Нам здається, що те, на що інші втрачають роки, ми можемо виконати за місяці, що вислід буде в обидвох випадках однаковий, а тим часом звичайно приходить розчарування та ще і дивуємося з якого приводу. Нещодавно я мала нагоду слухати, як молодий вишколений вже тут український журналіст звертав нам — старшим увагу на те, що для розповсюд ження кожної української проблеми серед чужинців треба довгого часу і що вже найвищий час тепер думати про 1000-ліття хрищення України та всі акції із цією річницею зв’язані. А тим часом ще небагато робиться на тому відтинку і хоча тут і там читаємо про комісії, пляни зв’язані із тим святкуванням, конкретних акцій чи доручень в тому напрямі немає, або ще ніхто ними не є зацікавлений. Ось хай послужить доказом факт, що ще весною цього року Союз Українок за ін іц іа т и в о ю 64-го Відділу проголосив конкурс для українських дітей у цілому вільному світі і слові і образі представити цю історичну подію, а зібраний матеріял видати у формі окремої збірки. Задум гарний і великий потребує часу на його правильне виконання. Але минуло вже більше як пів року, а зацікавлення і матерів, і молоде чих організацій, і шкіл українознавства невелике або і ніяке. Напевне причина не в байдужости до тої ціка вої форми відзначення 1000-ліття хрищення України, а саме в тому нашому типічному почутті, що це ще час, що немає чого поспішати, бо до цієї великої річ ниці ще ”так далеко”... А тим часом дні йдуть за днями так скоро, що ми і не спостережимося, як нас заскочить ця славна дата. Ми бачимо, що наші ’’приятелі” в СССР ніяк не дармують, а вже сьогодні працюють над тим, щоб хрищення України і наша неприготованість до того, вийшла тільки їм на користь. Чи не слід отже нам на кожному можливому лише відтинку вже зараз, завтра, а не за місяць чи рік розпочинати інтенсивну підготовку? О-КА Oksana Meshko Оксана Мешко 8 НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИСТОПАД 1983 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
