Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НІБИ ЗНАЄМО ВСЕ ПРО УКРАЇНСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ... Перед одними сходинами СУА мала я розмову із знайомою, пані О., яка недавно була на весіллі. — Знаєте, пані Любо, нам звичайно видається, що ніби ми добре знаємо, як переводити традиційне українське весілля (пристосоване до сьогодніш нього дня). Та коли прийде день плянування, багато причетних до того осіб висловлює побажання, щоб мати видрукувану брошурку, точку за точкою, у якому порядку і що треба робити. — Таж недавно пані Оксана Соколик/з рамени СФУЖО видала ’’Українські народні звичаї в сучас ному побуті”. — Так, але є голоси, що потрібно ще деталь нішого опису, пані Любо. — Наприклад? — Ось, хоча б опис такого моменту як благо словити молодят, або як молодята мають входити до церкви. — Себто, пані Орисю? — Ось, одного разу мені довелось бути свідком благословення молодят перед вінчанням. Фотограф там був головною особою, він ввесь час давав інструкції: ”А тепер піднесіть ікону!”, ”А тепер ще раз повторіть цей рух...”, ”...а тепер не говоріть, тільки дивіться вбік...” — Таким чином молодята і батьки ’’грали", немов при здійманні фільму? — Саме так, пані Любо! І при тім настрій, пере живання того моменту, були затрачені. — Другий важливий момент, що тепер переінак шують, це вхід молодят до церкви. Наша традиція майже у всіх звичаях представляє рівноправність молодої і молодого. Вони приходят до церкви (після того, як їх обох разом поблагословили батьки) — у супроводі боярів/дружб та дружок. — У деяких церквах тоді, на сходах до церкви, переводять акт заручення перстенями; часами моло дят священик веде з перев’язаними рушником руками (на знак їхнього ’’пов’язання”). — Так, пані Любо. І це важливе — що так молодята разом входять в церкву. Батько не віддає молодої молодому. Це дуже важливе тепер, коли в американському світі також потроху приходить по чуття рівноправности жінок, і цей момент випускають. А деякі наші священики тепер цей мо мент починають уводити... — Це ’’віддавання” чи ’’передавання” молодої молодому пов’язане із англосаксонським звичаєм навіть тратити своє їм’я; жінка є ’’пані Джан Смит”, немов його власність. — Пані, Любо, це показує наскільки наші звичаї були і є більше ’’поступовими”, ні? — Ну, але з вибором прізвищ, то ще не дуже. — Так і ні. Все ж таки в Україні сьогодні жінки вибирають, чи хочуть задержати своє прізвище, чи брати чоловікове. Навіть часами чоловіки беруть жін чине, або свідомо дають дітям жінчине прізвище — із сентиментальних, чи інших причин (задержати давній рід). А часами діти при повнолітті вибирають котре прізвище хочуть мати — материне чи батькове. — Повернімось до весільних церемоній, пані Орисю. Яка Ваша думка про так зване "дарування”? — Багатьох гостей та й молодят це дуже бентежить. Цей звичай розвинувся серед давніших слов’янських поселенців на цім континенті. Може колись він став розвиненим через кокретну потребу. Але сьогодні на це нема потреби. — Але не всі гості хочуть купувати дарунки — не знаючи що молодим потрібно і т. д. Дарунок у формі чека чи банкнотів — вигідніший. — Так, пані Любо. Але його можна давати дискретно — мати збоку-стола на це тарілку. Та не посередині, перед молодятами, щоб кожний хто при ходить побажати молодятам і дістати кусничок короваю, майже був змушений ще й кидати гроші (крім купленого дарунка). Це несмачно і некоректно. — А танцювання з молодою за одного долара, пані Орисю? — Це також давній звичай, серед різних народів, що напевно мав практичну потребу. Сьогодні не треба за танок з молодою брати одного долара. Це можна зробити як перебиваний танок. Після ділової частини сходин — ми обидві підсумували свої думки на цю тему: ПІСЛЯ ЗАРУЧИН 1. Батьки заручених зазнайомлюються. Давно такі відвідини називались ” за по їн а м и Батьки моло дого і молодий, часто з близькою ріднею, прихо дять до батьків молодої і приносять хліб, кладуть його на стіл і цілують його. Тоді вітаються з бать ками молодої, які також цілують хліб. Тепер часто приносять також торт. Таку візиту пізніше скла дають батьки й рідня молодої — рідні молодого, і також приносять хліб. 2. Дівич вечір. Традиційно — це прощання молодої зі світом неодружених подруг. Тепер це часто поширюють до всіх близьких приятельок (віку молодої) — але без подарунків. Це має бути това риським, а не економічним моментом. Молодий та дружби також часто є запрошені. Давно, на такім вечорі, молода виявляла свою добровільну згоду одружуватися: вона передавала, на великій тарілці, хустку. Молодий тоді на тарілку клав від себе дарунок. Все це відбувається при святково засте леному столі, на якому покладено: коровай, дві паля 14 НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИСТОПАД 1983 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
