Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Живу сама в повній ізоляції від людей селища. Хто ж мене провідає? — В’їзд невільний, навіть ро дичам, треба одержати спецдозвіл, не кажучи вже, що дорога утруднена в часі і коштах. На моє звертання перемістити мене в інше, більш лагідне в кліматичному відношенні місце — відмовлено, мовляв, ’’дозволяємо виїхати Вашому синові на жительство в п. Аян для догляду за Вами”. Зрозуміло, що ще до такого рішення я заборонила Олесеві в будь-яких обставинах приїздити сюди. ... Я сама стримую їх від таких труднощів неймовірних далекої дороги: сто вісім днів я добиралась... Питаєш, як перезимувала? — Минула зима була досить терпима, але надолужила своє в квітні-травні місяцях: так запуржило-занесло, що я тижнями пе ребувала в сніговій облозі і видихала в наступні два місяці — ходила з ціпочком, а вже згодом розпро сталась. У липні розміняла свою другу ’’половинку”, а попереду ще дві зйми і весняно-літні сльоти. Дру гий рік прошусь у ’’відпустку” додому — відмовляють безмотивно. Як на мої аскетичні вимоги, з харчами терпимо — є вдосталь молока, але свіжих садовини, овочів немає. Вітамінний голод тамую різним зіллям. Дещо тут заготовляю (кропиву, деревій, кульбабу), а біль ше мені присилають. ... Біди та лиха маємо через край, хоч і незаслу- жено, і не від Бога. ЧОМУ НЕ ВМІЄМО ДУМАТИ НАПЕРІД? Якось нам все дуже важко плянувати і думати завчасу про те, що прийде пізніше як за кілька міся ців, не вміємо ніяк розложити задумів на довший проміжок часу та відповідно до того поступати. Ми любимо імпровізацію, все є в поспіху, в останній хвилині, з переконанням, що ’’якось воно буде”. Чому це так? Не відомо. Чи це лежить у нашій вдачі, чи так складаються обставини? Але як воно і не є, зустрічаємося з тим, що в нашій громадській праці дуже часто ми спізнюхи і тут не терпить наше особисте життя, а наші спільні національні інтереси. Нам здається, що те, на що інші втрачають роки, ми можемо виконати за місяці, що вислід буде в обидвох випадках однаковий, а тим часом звичайно приходить розчарування та ще і дивуємося з якого приводу. Нещодавно я мала нагоду слухати, як молодий вишколений вже тут український журналіст звертав нам — старшим увагу на те, що для розповсюд ження кожної української проблеми серед чужинців треба довгого часу і що вже найвищий час тепер думати про 1000-ліття хрищення України та всі акції із цією річницею зв’язані. А тим часом ще небагато робиться на тому відтинку і хоча тут і там читаємо про комісії, пляни зв’язані із тим святкуванням, конкретних акцій чи доручень в тому напрямі немає, або ще ніхто ними не є зацікавлений. Ось хай послужить доказом факт, що ще весною цього року Союз Українок за ін іц іа т и в о ю 64-го Відділу проголосив конкурс для українських дітей у цілому вільному світі і слові і образі представити цю історичну подію, а зібраний матеріял видати у формі окремої збірки. Задум гарний і великий потребує часу на його правильне виконання. Але минуло вже більше як пів року, а зацікавлення і матерів, і молоде чих організацій, і шкіл українознавства невелике або і ніяке. Напевне причина не в байдужости до тої ціка вої форми відзначення 1000-ліття хрищення України, а саме в тому нашому типічному почутті, що це ще час, що немає чого поспішати, бо до цієї великої річ ниці ще ”так далеко”... А тим часом дні йдуть за днями так скоро, що ми і не спостережимося, як нас заскочить ця славна дата. Ми бачимо, що наші ’’приятелі” в СССР ніяк не дармують, а вже сьогодні працюють над тим, щоб хрищення України і наша неприготованість до того, вийшла тільки їм на користь. Чи не слід отже нам на кожному можливому лише відтинку вже зараз, завтра, а не за місяць чи рік розпочинати інтенсивну підготовку? О-КА Oksana Meshko Оксана Мешко 8 НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИСТОПАД 1983 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
