Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
можна грати ролю того, кого нема? — здивувалась Принцеса Ночі. — Ось мене пред ставляли теж у театрі, але ж лише тому, що я є. Артистка була в срібнозорій сукні, значно гіршій, ніж 0>я, але на те вона й артистка... Уявляєте, що стало б, якби мене не було? Цілий день день, і всю ніч — також день! Жахливо!.. Ні, ні, Дідусю, не Вас нема, а в людей нема пам’яти. Носіть свої дарунки... — Не маю дарунків для нинішнього часу, — розвів руками Миколай. — Бо ж мої дарунки — добре слово, ласкава пісня, барвисті кольори, ніжні звуки... Хто нині хоче таких дарунків? — Золото, срібло, найдорожчі ласощі, багаті одежі — хіба це є? Я не бачу їх! Я не бачу їх! — закричала Принцеса Ночі. — Без кольору, без запахів, без звуків, без пісні й слова — як жити на світі? Дідусю! Дідусю! Ідіть у поле — хай почують Вас вітер і кущ, дерево і травинка, що дрімає під зимовими шатами. Поки ще є хоч один пагінець на землі — носіть свої дарунки! II І він пішов у поле, в заметене снігом холодне поле. За ним чорніло місто гостроверхими дахами будинків, дротами телеантен, і височіла, наче дириґент, струнка й химерна телевежа. Заспане Опудало обтрусилось зі снігу: — Добрий вечір, Дідусю! Куди це В-и серед ночі? — Дарунки несу! — сказав Святий Миколай і погладив рукою Опудало. Затріпотів розмаїто солом’яний брилик, блиснула новизною заношена маринарка — ох, бравий молодець опинився перед Миколаєм, аж горобці злякано заворушились у його капелюсі. — Цитьте, каверзні! — блиснув усмішкою Леґінь, підхопив Палицю, що вмить стала топірцем. — Гречно дякую, Миколаю, за щедрий дарунок! — Чи ба! — прошепотіло щось поруч, — А я думав — опудало воно, та й опудало! Чи ба! — і порожній солом’яний сніп вигрібся з-під снігу. — То добрий хлопець, — сказав Опудало-Леґінь. Люди забули його на полі, він осипався з зерна і лишився отак зимувати поруч зі мною. Ми собі часто ночами гуторимо. Святий Миколай погладив сніп. О, диво! Як ви струнчилось його тіло, як наповнились зерном ко лоски, розхилившись у всі боки, ніби велична коро на! Сам Сніп-Король стояв перед ними! — Оох! — зітхнули зоренята. — Диво! Диво! — І злинули яскраві на важкі колоски. — Що ж, тепер ідіть до дітей, — сказала Принцеса Ночі. — Я певна, що вони привітають вас. Що понад усе в світі діти люблять не ласощі й іграшки, а казки. І я з ними! — зірвався з хмарки лежебока, та так, що штурхнув у бік сусідку-зірочку. А Зірочка, таки не витримала рівноваги і тихенько покотилась далі, аж ударилась об чиєсь вікно. Ill Від цього звуку стрепенувся Дмитрик. Хто там ходить попід вікнами? Може, Снігова Королева? Хто там? По той бік шиби виднілаСя чиясь стрипіхата голова, а поруч — ніби князь у короні. І ще хтось вистрибує-витанцьовує на снігу. Хлопчик мерщій відчинив вікно. — Добрий вечір! — чемно привітався Опудало- Леґінь. — А ми до тебе в гості. Зі святим Миколаєм. Хлопчик здивовано глянув на Дідуся: — А де ж Ваша патериця? Де ризи? Корона? — Немає, — розвів руками Дідусь. — Я ж бо не артист!.. Дмитрик наморщив чоло і рішуче запросив гостей до хати.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
