Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
глянула у кімнату. — Боже, як гарно! Серед кімнати росте смерічка, обвішана срібними нитками, золо тими горішками та рум’яними яблучками. А на самому вершечку сяє блискуча зірка, гарна- прегарна. Під смерічкою п’ятірко русявих дитячих голівок, а солодка пісня враз із світлом прони кає крізь шибку і падає на білий сніг. — Он, де зірка, он, де моя подруга. — подумала Сніжинка і їй забажалось сісти поруч із зіркою на вершечку дивовижної смерічки. В ту ж хвилину хлопчик відхилив квартир ку, подивився у темряву і, як пісня втихла, сказав: — Метелиця настає, друзі! Чи зможемо ми вдосвіта добитись до церкви? — Степан нас завезе, — загомоніли діти. — Правда, Степане, що ти нас завезеш? У тебе є залубеньки й коник, а завтра Різдво, то як нам у церкві не бути? Степан притакував головою, діти плескали в долоні, а Сніжинка скористала з цього і поли нула у вікно. На загаті сидів Вітрець і рухав соломинка ми. У Вітерців така вдача — люблять качатись по підвіконню, по загаті і знічев’я, пустуючи, рухають соломинками. — Сніжинко, стривай, — гукнув Вітрець. — Погано тобі буде. Вернися, послухай мене! Та Сніжинці і не в думці було слухати якогось там мохнатого Вітрика. Це, певно, його завидки беруть, — і вона легко пурхнула у кімнату, щоб подати ручку зірочці на чепурній смерічці. Та нараз у Сніжинки закрутилась голівка і не стало віддиху. Щось стиснуло за серденько, обімліли руки й ноги. У теплій кімнаті геть розтанула її суконочка. — Ой, лишенько, — йойкнула Сніжинка і кинулась до віконця, але воно вже було зачине не. Вона притулилась до шибки, але від того їй не полегшало. Сніжинка сплила по шибці сльозою... Рисунки Епьмири Ґеруляк Заплакали сніжинки-сестрички за вікном, а Вітрець з жалю рвав на собі кучерики. — Ходім до Діда Мороза, — сказав Ві трець. — Може він що порадить. Дід Мороз саме проходив садком. — Д іду Морозе, — залебеділи сніжинки. — Рятуй нашу сестричку. В тебе віддих холод ний, в тебе борода бурульками, не дай їй сльозиною марно погибати. Підійшов Мороз до шибки і дунув на неї холодом. Притаївши віддих, дивились сніж ин ки, що станеться зі слізкою . Вона блистіла на склі, мов прозора горошинка. Та враз із горош инки почала розцвітати чудова квітка. Розгорнула пелюстки, похилила голівку і відби ла в своїм льодовім личку всі кольори різдвя ної ялинки. Так то горда Сніжинка льодовою квіткою стала і до своїх сестричок уже не вернулася. ЗАГАДКИ 1 . Таку я вдачу маю, То лину, то стрибаю, А прийде зима, Стану сама. 2 . Маляр сивенький Всюди мандрує, Без пензля гарні Картини малює. 3. П’ять теплих дірок, П’ять темних комірок, В них у -зимові дні Влізуть п’ять синів.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
