Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ДОБРОДІЙ СОЮЗУ УКРАЇНОК АМЕРИКИ Бл. п. інж. Михайло Плешкан у своєму заповіті призначив усе своє майно на народні цілі та встановив виконавцем своєї останньої волі Ольгу Гнатик, референтку суспільної опіки 28-го Відділу СУА в Ньюарку, Н. Дж. Для СУА, через 28-ий Відділ залишив Покійний 7.886 дол. та полісу УНС на 500 дол., разом 8,386 дол. з призна ченням на допомогу бідним дітям і сиротам. Покійний був сам сиротою і ціле своє самітнє життя прожив із чужими. Для СУА мав велику пошану за його харитативну діяльність. Був щедрим, жертводавцем на народні цілі і учасником майже всіх імпрез. Через 28-ий Відді СУА був добродієм однієї родини в Европі. По Його смерті 28-ий Відділу СУА продовжує це діло в Його пам’ять. Вічна Йому Пам’ять! Ольга Гнатик ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ Сьогодні припав нам сумний обов’язок попрощати від управи і членок 64-го Відділу СУА нашу довголітню членку бл. п. Антоніну Лопатинську. Покійна була вдовою по о. Євгенові, який був парохом у Долині, а згодом в Камені, повіт Калуш. 1936 р. помер о. Євген Лопатинський і залишив дружину з дітьми. Вони пере неслись до Рожнітова, де перебували до вибуху Другої світової війни. Звідтіля виїхали на т. зв. ’’першу еміґрацію” та осіли в Грубешеві. По відході большевиків вернулися, але знову прийшлося покидати рідні землі, тим разом назавжди. Покійна з сином Олегом опинилася в таборі Берхтесґаден. В 1951 р. переїхала до Нью-Йорку. Тут мусіла тяжко працювати на прожиток. Покійна включилася в громадське життя, вступаючи в члени 64-го Відділу СУА, де все старалася допомогти, як тільки була потреба. Була незвичайно погідної вдачі і здобула собі приязнь і пошану. Прощаю нашу дорогу членку на її далеку дорогу у вічність, а опечаленій родині складаю вислови глибокого співчуття. Христя Навроцька, голова 64-го Відділу СУА Після затяжної невиліковної недуги, з якою мужньо, по-християн- ськи боролася впродовж трьох років, у Чікаґо померла, проживши 62 роки, бл. п. Надія з Коковських Ґаджера, членка основниця 102-го Відділу СУА в Геммонд Індіяна. Членкою того Від ділу осталася до кінця життя, а рівно часно після переїзду до Чікаґо належала до 74-го Відділу. Її активну участь в діяльности СУА перервала хвороба. Оплачувала стипендію до Бразілії, брала участь у всіх починах СУА. Покійна народилася у Бережанах над Золотою Липою як друга дитина подружжя д-ра Франца і Софії Коков ських. Батько Надії був суддею в Бережанах, громадським діячем, пись менником, поетом і журналістом, любителем мистецтва і музейництва. Ще в гімназійних часах був одним із засновників теємного гуртка гімна зистів "Молода Україна”. Студентом брав участь у сецесії української високошкільної молоді з Львівського університету та був підсудним у процесі 102-ох. Мама Надії, Софія з Крупіцьких була посвоячена з давніми священи- чими родами Лежогубських, Стислов- ських, Сохацьких, Авдиковських, Лепких, Мосорів. Надя отримала дбайливе виховання в культурній атмосфері батьківського дому. До гімназії ходила в Сяноці і тут склала іспит зрілости. Перед спалахом Другої світової війни закінчила Вищу Школу Заграничної Торгівлі у Львові. За національно-громадську діяль ність польська влада перенесла батька Покійної до Сянока. Тут д-р Ф. Коковський присвятив свій талант і працю Лемківщині, цій найдалі на захід висуненій вітці українського народу. За гімназійних часів Надія їздила по селах Горличчини й Новосандеч- чини помагати батькові збирати старі лемківські ікони для Лемківського музею в Сяноці, співзасновником якого був д-р Ф. Коковський. Любов до пам’яток рідної старовини Надія зберегла до останнього моменту свого життя. Війна розділила Надію від батьків і брата. Після відступу большевиків із Західніх Українських Земель у 1941 р. Надя з болем довідалася про арешт і смерть батька в сов’єтській в’язниці в Тернополі, про арештування мами та про вивезення брата Степана. Пережила страхіття варшавського повстання. Після закінчення війни опинилася в Німеччині. Не зважаючи на самот ність і тяжкі удари долі, вона не падала духом і мужньо пробивалася самотужки крізь життя. Працювала в ІРО та вивчала англійську мову, мавши в пляні виїхати до США. В 1947 р. дові далася, що мама жива і здорова, хоч була арештована німцями за поміч українському підпіллю. В січні 1952 р.Надія прибула до Чікаґо й нав’язала контакт з маминим братом. Тут одружилася з Осипом Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top