Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
глянула у кімнату. — Боже, як гарно! Серед кімнати росте смерічка, обвішана срібними нитками, золо тими горішками та рум’яними яблучками. А на самому вершечку сяє блискуча зірка, гарна- прегарна. Під смерічкою п’ятірко русявих дитячих голівок, а солодка пісня враз із світлом прони кає крізь шибку і падає на білий сніг. — Он, де зірка, он, де моя подруга. — подумала Сніжинка і їй забажалось сісти поруч із зіркою на вершечку дивовижної смерічки. В ту ж хвилину хлопчик відхилив квартир ку, подивився у темряву і, як пісня втихла, сказав: — Метелиця настає, друзі! Чи зможемо ми вдосвіта добитись до церкви? — Степан нас завезе, — загомоніли діти. — Правда, Степане, що ти нас завезеш? У тебе є залубеньки й коник, а завтра Різдво, то як нам у церкві не бути? Степан притакував головою, діти плескали в долоні, а Сніжинка скористала з цього і поли нула у вікно. На загаті сидів Вітрець і рухав соломинка ми. У Вітерців така вдача — люблять качатись по підвіконню, по загаті і знічев’я, пустуючи, рухають соломинками. — Сніжинко, стривай, — гукнув Вітрець. — Погано тобі буде. Вернися, послухай мене! Та Сніжинці і не в думці було слухати якогось там мохнатого Вітрика. Це, певно, його завидки беруть, — і вона легко пурхнула у кімнату, щоб подати ручку зірочці на чепурній смерічці. Та нараз у Сніжинки закрутилась голівка і не стало віддиху. Щось стиснуло за серденько, обімліли руки й ноги. У теплій кімнаті геть розтанула її суконочка. — Ой, лишенько, — йойкнула Сніжинка і кинулась до віконця, але воно вже було зачине не. Вона притулилась до шибки, але від того їй не полегшало. Сніжинка сплила по шибці сльозою... Рисунки Епьмири Ґеруляк Заплакали сніжинки-сестрички за вікном, а Вітрець з жалю рвав на собі кучерики. — Ходім до Діда Мороза, — сказав Ві трець. — Може він що порадить. Дід Мороз саме проходив садком. — Д іду Морозе, — залебеділи сніжинки. — Рятуй нашу сестричку. В тебе віддих холод ний, в тебе борода бурульками, не дай їй сльозиною марно погибати. Підійшов Мороз до шибки і дунув на неї холодом. Притаївши віддих, дивились сніж ин ки, що станеться зі слізкою . Вона блистіла на склі, мов прозора горошинка. Та враз із горош инки почала розцвітати чудова квітка. Розгорнула пелюстки, похилила голівку і відби ла в своїм льодовім личку всі кольори різдвя ної ялинки. Так то горда Сніжинка льодовою квіткою стала і до своїх сестричок уже не вернулася. ЗАГАДКИ 1 . Таку я вдачу маю, То лину, то стрибаю, А прийде зима, Стану сама. 2 . Маляр сивенький Всюди мандрує, Без пензля гарні Картини малює. 3. П’ять теплих дірок, П’ять темних комірок, В них у -зимові дні Влізуть п’ять синів.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
