Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ДОБРОДІЙ СОЮЗУ УКРАЇНОК АМЕРИКИ Бл. п. інж. Михайло Плешкан у своєму заповіті призначив усе своє майно на народні цілі та встановив виконавцем своєї останньої волі Ольгу Гнатик, референтку суспільної опіки 28-го Відділу СУА в Ньюарку, Н. Дж. Для СУА, через 28-ий Відділ залишив Покійний 7.886 дол. та полісу УНС на 500 дол., разом 8,386 дол. з призна ченням на допомогу бідним дітям і сиротам. Покійний був сам сиротою і ціле своє самітнє життя прожив із чужими. Для СУА мав велику пошану за його харитативну діяльність. Був щедрим, жертводавцем на народні цілі і учасником майже всіх імпрез. Через 28-ий Відді СУА був добродієм однієї родини в Европі. По Його смерті 28-ий Відділу СУА продовжує це діло в Його пам’ять. Вічна Йому Пам’ять! Ольга Гнатик ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ Сьогодні припав нам сумний обов’язок попрощати від управи і членок 64-го Відділу СУА нашу довголітню членку бл. п. Антоніну Лопатинську. Покійна була вдовою по о. Євгенові, який був парохом у Долині, а згодом в Камені, повіт Калуш. 1936 р. помер о. Євген Лопатинський і залишив дружину з дітьми. Вони пере неслись до Рожнітова, де перебували до вибуху Другої світової війни. Звідтіля виїхали на т. зв. ’’першу еміґрацію” та осіли в Грубешеві. По відході большевиків вернулися, але знову прийшлося покидати рідні землі, тим разом назавжди. Покійна з сином Олегом опинилася в таборі Берхтесґаден. В 1951 р. переїхала до Нью-Йорку. Тут мусіла тяжко працювати на прожиток. Покійна включилася в громадське життя, вступаючи в члени 64-го Відділу СУА, де все старалася допомогти, як тільки була потреба. Була незвичайно погідної вдачі і здобула собі приязнь і пошану. Прощаю нашу дорогу членку на її далеку дорогу у вічність, а опечаленій родині складаю вислови глибокого співчуття. Христя Навроцька, голова 64-го Відділу СУА Після затяжної невиліковної недуги, з якою мужньо, по-християн- ськи боролася впродовж трьох років, у Чікаґо померла, проживши 62 роки, бл. п. Надія з Коковських Ґаджера, членка основниця 102-го Відділу СУА в Геммонд Індіяна. Членкою того Від ділу осталася до кінця життя, а рівно часно після переїзду до Чікаґо належала до 74-го Відділу. Її активну участь в діяльности СУА перервала хвороба. Оплачувала стипендію до Бразілії, брала участь у всіх починах СУА. Покійна народилася у Бережанах над Золотою Липою як друга дитина подружжя д-ра Франца і Софії Коков ських. Батько Надії був суддею в Бережанах, громадським діячем, пись менником, поетом і журналістом, любителем мистецтва і музейництва. Ще в гімназійних часах був одним із засновників теємного гуртка гімна зистів "Молода Україна”. Студентом брав участь у сецесії української високошкільної молоді з Львівського університету та був підсудним у процесі 102-ох. Мама Надії, Софія з Крупіцьких була посвоячена з давніми священи- чими родами Лежогубських, Стислов- ських, Сохацьких, Авдиковських, Лепких, Мосорів. Надя отримала дбайливе виховання в культурній атмосфері батьківського дому. До гімназії ходила в Сяноці і тут склала іспит зрілости. Перед спалахом Другої світової війни закінчила Вищу Школу Заграничної Торгівлі у Львові. За національно-громадську діяль ність польська влада перенесла батька Покійної до Сянока. Тут д-р Ф. Коковський присвятив свій талант і працю Лемківщині, цій найдалі на захід висуненій вітці українського народу. За гімназійних часів Надія їздила по селах Горличчини й Новосандеч- чини помагати батькові збирати старі лемківські ікони для Лемківського музею в Сяноці, співзасновником якого був д-р Ф. Коковський. Любов до пам’яток рідної старовини Надія зберегла до останнього моменту свого життя. Війна розділила Надію від батьків і брата. Після відступу большевиків із Західніх Українських Земель у 1941 р. Надя з болем довідалася про арешт і смерть батька в сов’єтській в’язниці в Тернополі, про арештування мами та про вивезення брата Степана. Пережила страхіття варшавського повстання. Після закінчення війни опинилася в Німеччині. Не зважаючи на самот ність і тяжкі удари долі, вона не падала духом і мужньо пробивалася самотужки крізь життя. Працювала в ІРО та вивчала англійську мову, мавши в пляні виїхати до США. В 1947 р. дові далася, що мама жива і здорова, хоч була арештована німцями за поміч українському підпіллю. В січні 1952 р.Надія прибула до Чікаґо й нав’язала контакт з маминим братом. Тут одружилася з Осипом Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
