Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ЧИ МИ МАЄМО ПОЛОВИНУ СВІТУ? Недавно довелося мені знов бути у славному ’’місті братньої любови” — Філядельфії, в якій відбувалося стільки ясних і темних подій українського громад ського життя. Може саме спомини про них, а може тільки журба за дальшу долю нашої спільноти, звела розмови із зустрічними добрими знайомими знов таки на цю болючу тему. І при цій нагоді довелося мені почути думку не-українця, яка наповнила мене гордістю, але й змусила задуматись. Нема де правди діти це було при нагоді постій ного сумного ствердження, що в сьогоднішній українській громаді немає мужчин-провідників. — "Знаєте, що сказав мені один жидівський акти- віст-адвокат?" — кинула в розмові моя знайома — "коли б ми жиди, мали за дружин українок, ми б гепер мали вже не пів світу, а цілий!” Почути таке з уст чужинця та ще і не дуже прихильного до українців, — це не абиякий комплі мент для нас, українських жінок. Тим більше, що пояснюючи свою теорію, цей чужинець порівнював пильність, патріотизм і амбіції українських жінок з лінощами, погонею за багатством і незацікавлен- ням громадськими справами жидівок. Але... роздумуючи над тим у дорозі між Філя- дельфією і Нью-Йорком, я старалася зробити перелік наших успіхів і невдач та бачити за ними тих, що до них спричинилися. Справді, не один з успіхів, це вислід праці жінок, але також не одна невдача. Те, що подавав сторонній обсерватор, як добрий приклад буває часом і нашим найбільшим лихом, як на приклад хвороблива амбіція, сильно емоційний патріотизм чи спалювання енерґії і часу на дрібниці. Якби так не було, ми жінки мали б більший вплив на ціле наше громадське життя і воно стояло б краще, як сьогодні. На жаль, здається, ми ще не маємо цієї ’’другої половини світу”, яку ми б могли здобути, хоча потен- ціяльні можливості у нас безумовно є. Тільки коли б ми зуміли їх відповідно спрямувати... О-КА ВІДГУКИ Лист до Редакції: Теми і тон статтей у рубриці ’’Тільки між нами і телефоном” не завжди і не всім до вподоби, а стаття у вересневому числі п.н. "Чи діти або внуки зруйнували б і підпалили б хату рідних батьків” викликала у мене несмак і хочеться мені дещо написати. Руйнування і підпалювання має в собі щось злочинного і низького, а не думаю, що молоді люди, які одружуються з неукраїнцями роблять це з низьких спонук. Це трапляється, коли складають ся відповідні обставини та коли входить в гру любов. Не пропаґую мішаних подруж, щиро тішуся коли одружуються двоє молодих українців бажаю, щоб усі мали таке щастя. Але не завжди є щастя. Нагадується мені біографія Анни Йонкер пера Ірени Книш п.н. ’’Патріотизм Анни Йонкер" (Вінніпеґ 1964), з якої довідуємося, що ця відома громадська діячка Канади не могла жити з україн цем і одружилася з лікарем голяндцем, який присвя тив багато свого часу, серця і грошей на пропаґан- ду української справи на міжнародньому політич ному форумі, помагаючи своїй дружині засту патися за права України. Може таких, як Анна Йонкер, небагато, але ніхто теж не відкинув Соломії Крушельницької, яка була одружена з італійським адвокатом, а навпаки хвалимося нею, як нашою найбільшою співачкою і зовсім слушно. Є багато прикладів, але важко про них усіх писати. На останній конвенції СУА декілька старших членок дуже різко виступали проти мішаних по друж, не зважаючи на те, що на залі були активні молоді членки Відділів, які хоч носять неукраїнські прізвища цілим серцем і душею присвячуються праці в СУА і виховують своїх дітей в українському дусі. Ці молоді жінки, може з почуття вини, з ще більшою дбайливістю вчать дітей української мови, а їхні неукраїнські чоловіки возять дітей до українських шкіл, Пласту і на табори. Ці чоловіки оповідають своїй рідні і знайомим про Україну, про яку довідалися від своїх жінок. Може гірша справа у випадку женячки мужчини з неукраїнкою, але теж стрічаємо батьків, які не занедбують виховати своїх дітей українцями. Не відкидаймо тих молодих людей. Легко зробити собі ворогів, а важче здобути приятелів, для української справи. Може хтось сказати, що ми завжди шукаємо виправдання, але що робити у випадку чисто українських подруж, яких діти не знають україн ської мови (такі теж є), кого тут вину вати? — може вони підпалюють батьківську хату. Моя думка звертається знов до СУА, який старається приєднати членство, зокрема моло дих жінок, має членок в англомовних відділах, з яких деякі теж заміжні за неукраїнцями, але входили і входять до управ Відділів і Головної Управи і які вірно і щиро працюють для СУА. Розмова пані Любови з пані Мартою у згаданій статті, ледве чи зробить щось добре, а навпаки може відкинути тих, що є ще з нами. Христя Навроцька
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
