Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВОЯЦЬКИМ ФОТОАЛЬБОМ Улянка лю бить часто приглядатися ф отограф іям, що зібрані у великому, родинному альбомі; він лежить, прекрасно оправлений, на столику, в вітальні. Особливо цікавлять її знімки з Р ідного Краю. Як закопається вона поміж ці ф отограф ії, тоді вже її питанням немає кінця. — Мамо, а це Львів? — Так, дитинко, — відповідає мати, — це наш Львів. Твоє родинне місто. Ось вулиця і дім, у яком у ми жили п ’ятнадцять років... А там далі, бачиш, Високий Замок? — Де ж той замок? Я бачу тільки гору. — О тож на тій горі стояв колись-давно у к р іп лений замок, а в ньому жили укр аїнські князі, що були володарями міста і всього князівства. — Ага! А це мій д ід о такий вояк! — Так, твій д ід о був старш ина У країнської Галицької Арм ії і в листопаді 1918-го р о ку воював із поляками за твоє рідне м істо ...Т утв ін і с то їть,з іншими старшинами, під Народним Домом. — А яка на ньому уніф орма? Українська?.. — Ні, австрійська. Тоді ще наше військо не мало своїх одностроїв і носило чужі. — А д яд ько М икола має українську? — Так, д яд ько М икола був Січовий С трілець і бився з большевиками за стол ицю України, Золото верхий Київ. — Він має таку шапку, як козаки носили?.. — Так. Бо ми всі — ко зац ького роду... В альбомі були ще ф отограф ії інш их вояків: ось Улянин тато і два молодш і дядьки, Василь і Тарас, в одностроях У кр аїнської Дивізії. Всі три рослі, стрункі, од ностр ої на них новенькі, з д о б р ого сукна, дуж е їм до лиця. Уляна дуж е лю бить ці знім ки, особливо ж батькову, бо вона — з усіх найкраща! Та Уляна завжди дивувалася, як гляділа, бувало, на ф ото дядька Остапа, найменшого маминого брата, який не поїхав на еміграцію , а залишився вдома. Вона не раз чула, як у хаті говорили, що нібито й д яд ько Остап служив у якійсь армії, але чому ж тод і він так не п о -в о я ц ь к о м у о д я гн е н и й ? .. З а м іс т ь га р н о го , бл искучо го о д н о стр о ю з відзнаками — на ньому зношена, цивільна одежа, великі чоботи і каш кетка на голові, а озброєний тільки великою пістолею... Улянка просила раз батька, щоб пояснив їй, чому д яд ько Остап так одягнений. Б атько пояснив їй загадку: Д о н еч ко моя, сказав, — хоч на дядько ві Остапові невояцька одежа, але він найкращ ий вояк з нас усіх... Він — боєць У кр аїнської П овстанської Армії. /в. Керницький ЯК ДИТИНОЮ, БУВАЛО Як д итиною , бувало, упаду собі на лихо, то хоч в серце біль доходив, я собі вставала тихо. «Що, болить?» — мене питали, але я не признавалась — я була малою горда, — щоб не плакать, я сміялась. Леся Українка Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
