Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Д-Р ІВАННА РАТИЧ фінансова референтка СУА ФІНАНСОВИЙ СТАН НАШОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ — СОЮЗУ УКРАЇНОК АМЕРИКИ Як фінансова референтка я поставила собі питання: чому у нас є фінансові труднощі? І прийшла до переконання, що вони виникають із самої структури нашої організації, яка є дуже демократична, а вислідом тієї великої демократизації є постання ряду мікрокосмів, бож відділ це одиниця сама для себе. Порівняймо, наприклад, американські установи і пригляньмося як виглядає їхня фінансова система й система платностей. Члени платать внески впрост до Централі, а Централя дає опісля філіям знижку, тобто два чи три доляри від членки. Зв’язок членки з Централею є більш безпосередній. У нас такої системи нема, і я думаю її пропонувати. Я тільки старалая, порівнюючи, зрозуміти в чому полягають наші проблеми. І вони виникають саме з того, що у нас є система платностей до каси Відділу. Ми усі жінки-господині й стараємося добре господарити. Кожний Відділ господарить так, як уважає за доцільне і як мусить у даній ситуації. Особливо як що це малий Відділ, в малій місцевості і мусить співпрацювати з тими організаціями, інсти туціями чи взагалі особами, які там існують. Якщо ви від них очікуєте співпраці чи грошової допомоги, то мусите теж їх піддержувати. Але коли проаналізувати ситуацію, то бачимо, що ми створили багато мікро космів і ніяк не можемо дійти до макрокосму й уфундували Український Гарвард, ми маємо УКРАЇНСЬКИЙ КАТОЛИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ, УКРАЇНСЬКИЙ ВІЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, українські катедри при американських університетах, але ми випустили з уваги нашу основну твердиню плекання української мови — наш РОДИННИЙ ДІМ. А в цій твердині з’являються вже виломи. Батьки сьогоднішніх шкільних дітей починають говорити англійською мовою, мовляв ’’щоб засипати прірву між Генераціями”, тобто між собою і своїми дітьми. Вслід за тим і рідше посилають своїх дітей до українознавчих шкіл, які з року на рік маліють числом. Згідно зі статистикою з 1976 р. число учнів в українознавчих школах виносило 3,559 (Звіт на Конгрес УККА), у 1979 р. тільки 3.000 (Свобода ч. 201), отже річний убуток більше ніж 5% Ми також не наголосили як слід значення УКРАЇНСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ у плеканні української мови. Іншими словами українська громада у різних своїх виявах не дає повного громадянства українській мові. В українських церквах відбуваються Богослужби і в українській і в англійській мовах, але Богослужби по-українському відправляються здебільша тільки в ранніх годинах, на яких не дуже багато буває вірних і зрозуміти, що ті всі малі одиниці належать до однієї великої спільноти. Тут завдання для Окружних Управ, які повинні з’ясовувати на окружних зборах на що Централі потрібні гроші. Якщо Окружні Управи мають про те неясний погляд, то просимо звертатися до фінансової референтки, яка радо дасть потрібні вияснення. Але першим кроком повинно бути переборення льокального патріотизму, який витворився впродовж 50 літ, під час яких Відділи працювали кожний по-своєму. Нам треба старатися перебороти льокальний патріотизм, а розбудити патріотизм СУА, цілої великої організації. Тоді ми пе рейшли б від мікрокосмів до одного макрокосму. Для того треба мати перед очима загальні цілі організації. Це не значить, що ми не маємо співпрацювати з місцевими організаціями чи то парафіями, чи школами, з якими можемо влатовувати спільні імпрези, можемо й мусимо взаємно собі допомагати. Алеж коли читати звіти, з яких видно, що Відділ має, припустім, 1000 дол., з чого 700 дол. дав на місцеві цілі, а Централя дістала 150 дол. то це таки аномалія, бож ми маємо свої візії, свої завдання. Попробую їх сконкретизувати. Ми сьогодні є, нас завтра не буде, тож ми повинні щось за собою залишити. І ми залишимо: друковане слово, музей, стипендійну акцію. Ми виховуємо нові це переважно старші люди. Інструкторка українських танків, українка, яка володіє добре українською мовою на пробах і в розмовній мові з учнями українцями говорить тільки по-англійському. У спортових українських клюбах розмовна мова тільки англійська. Чи є відповідне пропагування української мови в наших церковних і світських організаціях, в наших жіночих клюбах? Всі ці заходи створюють атмосферу публічної опінії, яка всюди і завжди має вплив на громаду. У наше сучасне активне життя починає входити покоління, вже народжене в Америці, отже те покоління, про яке відомий соціолог Гансен висунув тезу. Що хоче забути син, те хоче пригадати внук” І хоч ця теза має багато критиків, то її підтримує інша теза, висунута саме молодою генерацією, що гряде доба т. зв ’’культурного націоналізму” Може власне цей "культурний націоналізм”, або інакше відданість культурі, а в нашому випадку відданість УКРАЇНСЬКІЙ культурі допоможе й українській мові знайти відповідну повагу та повне значення, не тільки як середника порозуміння не тільки як одного із виявів ідентичности, але й найкращого засобу для передання культури. Час покаже! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
