Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
мовою навчання. Школа приміщувалася в Інституті для Дівчат. Це було велике досягнення, бо в цьому учбовому закладі здобували педагогічну освіту май бутні українські вчительки. Ціпановська вчила в цій семінарії психології й педагогічних предметів. Вона вчила не лише теоретично, але й давала своїм ученицям практичні вказівки й поради так з ділянки професійної праці, як і з щоденного життя. О. Ціпановська любила молодь і допомагала їй порадою, опікою, а навіть матеріяльно, підшукуючи здібним дітям приміщення, виклопотувала утримання, оплату за навчання, а навіть платила за них з власних фондів. Вона брала участь у житті й діяльності учениць поза програмою шкільного навчання. Під її проводом семінаристки кожного року брали участь у церковно-національній про- цесії-маніфестації на могили поляглих за волю України в Пикуличах к. Перемишля. О. Ціпановська мала зрозуміння для фахово- ремісничого шкільництва. Бувши головою засно ваного нею "Труду”, вона зорганізувала кравецьку школу-верстат. Була її керівничкою, вчителькою й касиркою. Всі ці обов’язки виконувала безкоштовно. В 1932 р. заклала школу домашнього госпо дарства в Перемишлі, в якій українські дівчата навча лися хатньої роботи, куховарення й плекання немовлят. Обдарована музикально, присвятилася музиці й співові. Не мала змоги відбути повних музичних студій, вона обмежилася до навчання гри на форте- піяні, гармонії, сольового й хорового співу, дириґен- тури. Основні знання з цієї ділянки мистецтва здобу ла у проф. Людвіка Діца, учня Монюшки, лавреата Варшавської Консерваторії, директора Музичного Товариства й учителя співу в учительській семінарії. Він дав в 1891 р. таку її оцінку: "В часі науки прояви ла багато таланту, покінчила всі відділи зі знаме нитим поступом і може зі справжньою користю для учнів вчити ці предмети”. Решту здобула наполегливою працею. Засвоїла неабияку фортепіянову техніку, зокрема вдало виконувала музику до творів Шевченка і композиції М. Лисенка. Виступала самостійно і була акомпаньяторкою на концертах у Перемишлі, Львові, Ярославі, Відні. Виконувала фортепіяновий супровід на концерті Модеста Менцінського в Перемишлі (1909), з яким в’язали її дружні взаємини, акомпанью- вала Соломії Крушельницькій на її виступі в Перемишлі (1913). Під час учителювання в семінарії зорганізувала й була дириґенткою дівочого хору, який співав у церкві й кожного року брав участь у концерті в пошану Т. Шевченка. Була членом хору Т-ва ”Боян” в Перемишлі, оснувала перемишльську філію ’’Музичного Інституту” і впродовж десяти років була його директоркою. Після переходу на емеритуру й перебування у Львові далі була членом ’’Бояна”, а в Музичному Інституті організувала зустрічі й вечірки наших музик. Під її опікою навчався талановитий волиняк Юрій Крих, що став скрипалем і вчителем музики. Окрему ділянку в житті Ціпановської становила харитативна діяльність. Почалася вона в 1914 р. внаслідок примусової евакуації Перемишля під час облоги міста царськими арміями. Ціпановська віддала свої послуги потребуючим, працюючи у Відні безкорисно в ’’Комітеті для виселенців” і в ’’Червоному Хресті” Вдруге присвятилася харитативній праці, заснувавши в Перемишлі т-во ’’Брат Братові” (1917) для допомоги емігрантам зі Східніх Земель України. З почину О. Ціпановської постала в Перемишлі бурса "Захист” для дітей втікачів з Наддніпрянщини. Допомагала не тільки дітям, але й убогим, служницям і жебракам. Ця її жертовна готовість нести допомогу потребуючим стала причиною її героїчної смерти — померла 10-го грудня 1941 р. у Львові від висипного тифу, піклуючися вояками-українцями Червоної Армії, звільненими з німецького полону. Бажання допомоги ближнім винесла О. Ціпанов ська з родинного дому. Коли в 1914 р. померла її сестра Євгенія, а її чоловіка адвоката, громадського діяча і посла до парляменту д-ра Данила Стахури цього самого року вивезли москалі з Самбора на трирічне заслання, О. Ціпановська заопікувалася п’ятіркою їхніх малолітніх діток. Ольга Ціпановська пом іж китицями квітів, які подару вала їй на прощання 1933 р. українська громада в Перемишлі. Olha Cipanovska with bouquets of flowers given her in fare well by the Ukrainian community in Peremyshl in 1933. Докінчення на cm. 16
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
