Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
багато вільного часу, обмежені можливості руху, мінімально за безпечене життя і порівняно до брі видавничі умозини сприяли і ростові і консумпції літератури. Перші роки в Америці -ще віддзер калювали таборове світосприйман ня. А далі поступова акліматиза ція, знайомство з мовою країни поселення, і конкуренція кіна, ра- дія, телевізії та чужомовної літе ратури, відчужила українського читача від української книжки. Ще більшим ворогом всякого кни- гочитання взагалі стала дрібномі- щанська жадоба матеріяльного збагачення, із збільшеною увагою для таких символів соціяльного престижу, як домашнє устатку вання чи столове накриття. (Ви ставні домашні книгозбірні теж бувають символами соціяльного престижу: їх часто виключно в таких цілях скуповують! — але це трапляється тільки в найвищих суспільних «лясах Америки, до яких ми, очевидно, не доходимо.) Не знажаючи, одначе, наскрізь несприятливі умовини, українські читачі таки існують. Про це свід чать вже навіть ті відірвані голо си більш підприємчивих видавців та кількох ентузіястів, що поєд нують в собі прикмети автора, ви давця і кольпортера. Про це свід чать досить численні в нас літера турно-мистецькі клюби, непогана фреквенція на всіх добре зоргані зованих літературних вечорах, а навіть гуртки книголюбів. Намовляти не-читачів читати — трудна і невдячна справа. Книго- читання — це звичка, своєрідний кондиціональний рефлекс що йо го набувають звичайно ще в ди тинстві. Це звичка, що твориться не свідомим раціональним рішен ням, але життєвим досвідом, який змалку пов’язує книгопечатання з приємними асоціяціями пережи тих зворушень і екстаз. Готові оформлені читачі в нас є, але за браком відповідного сти мулювання частина їх мало, а то й зовсім неактивна. Спонукувати читачів читати —- завдання перед усім преси і видавництв. В нашій ■пресі — зокрема в тій найпочит- нішій щоденній пресі — немає ні одного систематичного огляду но вих видань. Прекрасний задум Свободи — бібліографічно-кри тичний додаток, що його єдине число появилось перед кількома роками — залишився тільки щед рим, 'багатообіцюючим жестом. В нашій пресі і надалі критика по являється рідко й непомірковано, а то й зовсім припадково, і часто замість інформувати читача, де зорієнтує його ще більше. Бага то пише наша преса про потребу Спрямувавши всю увагу на допо могу навчальним станицям у Німеч чині в роках 1954—1963 СУА не слід кував за справою навчання україн ської дітвори в Бельгії. Тим часом тут існує численне українське посе лення і підростає багато дітвори. Ство ренням шкіл займається Українське Науково-Освітнє Товариство (УНОТ), що зорганізувало дотепер 14 станиць для шкільної дітвори, а 7 для старших у формі курсів українознавства. Здавалось би, що про українську дітвору в Бельгії належно подбали. Та треба знати місцеві умовини, щоб зрозуміти ситуацію й вигляди тих шкіл. Вони боряться з великими труд нощами і потребують уваги та під тримки інших наших поселень. Пам’ятаємо, що недавно тому з Бельгії за океан виїхало багато укра їнських родин. Це значить — виїхали ті здорові й підприємчиві одиниці, що не боялись труднощів дороги й ново го поселення. Залишились ті, що не мали змоги виїхати, бо їх здоров’я надщерблене важкою працею в ко пальнях. їх усе прибуває, бо умовини копальняної праці трудні. І в наслідок того в українській громаді Бельгії більш як половина інвалідів, нездіб них до фізичної праці. Живуть вони з невеликих пенсій та приробітків жі нок, що провадять невелике господар ство. Чи в таких умовинах громаді легко створити сітку свого шкільництва? Ясно, що ні! Немає власних Народніх Домів, де могли б приміститися шко ли, немає вчителів, що могли б їх провадити, немає підручників, з яких діти мали б учитись. З тому школи українознавства постали там лиш із великою пожертвою небагатьох оди ниць, згуртованих в УНОТ-і. Та цю напругу сил недовго витримає й най- здоровіший організм. Тому підтримка краще влаштованих поселень доконче потрібна. рятувати для українства молоде покоління, але навіть про дитячу літературу немає систематичної інформації. А саме ця література має своїм завданням виховувати й формувати майбутнього україн ського читача. Якщо й справді українська емі грація читає мало, то в цьому винні не тільки самі читачі. Яка саме? — спитаєте. — Скільки там шкіл і якої допомоги потребують? „Рідні Школи41, що охоплюють шкільних дітей (а ці найбільше цікав лять членок СУА), існують у десяти місцевостях. Це є: Льєж (21 дітей), Шателе (7 дітей), Шарлеруа (45 ді тей), Ватерсхей-Звартберґ (32 дітей), Еєзден (6 дітей), Мораж (10 дітей), Ля Лювієр (17 дітей), Перон (6 дітей), Тюмет (17 дітей), Орню (9 дітей). Ра зом 170 дітей, що побирають науку українознавства. Які потреби цих шкіл? Перш усього приміщення, яке УНОТ мусить опла чувати. Дальше кошти дороги вчите лів, що мусять доїжджати з дальших осередків, бо в малих місцевостях їх немає. А по-третє — це підручники й шкільне приладдя, що школа мусить дітям доставити. Такіж видатки шкіл українознавства ми дотепер покривали в Німеччині. Коли їх перебрав від нас інший чин ник, слід нам подумати про інше по селення. Це також українські діти, що їх треба пригорнути! Вони теж повин ні навчитись українського письма та послухати переказів з історії України! Вони теж радо вивчать українську пісню і послухають слів великого Та раса! Допомогою УНОТ-ові ми скрі пимо це започатковане діло. На заклик Екзекутиви СУА всі Від діли, що мали патронати над школами українознавства в Німеччині (крім од ного) погодились перенести частину їх на українські школи в Бельгії. Це доказ їх готовости й відданости спра ві збереження української дітвори. Як гарно, що можемо їм подякувати на цьому місці! УНОТ та українська ді твора в Бельгії зроблять це напевне у своєму часі. Чи Ви були на останніх шир ших сходинах Відділу? Присвя тіть один вечір у місяці на ту зустр і ч! Українські школи в Бельгії 4 НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1963 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
