Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Цегельська Жартівливі хлопчики Батьки двох братів, Данка й Славка, мали за містом дуже гар ну садибу. Там була серед вели кого саду 'простора хата. Перед хатою повно квітів: рож, далій, лі лей і кущів пахучого бозу, ясми- ну. А діла посілість була обведена високим муром. Кріслаті яблуні і груші поширили понад муром своє густе гілля. Хлопці залюбки вилазили на ці дерева і окриті в густому гіллі дивилися вниз, на вулицю. А там проходжувались і дорослі, і діти та любувались ви дом квітучих дерев та тішилися пахощами квітів. Аж ось хлопцям прийшла охо та пожартувати собі з прохожими дітьми. 'Вони зложили велику ки тицю квіток, зв’язали міцно і на шнурочку спустили її на той бік, поза мур, на хідник, — а самі, сховані в густому гіллі дерева, -—- держали в руках другий кінець шнурочка. І, як надходили якісь діти, хлоп чики, чи дівчатка, побачивши ле жачу китицю, схилялись ІЗ окли ком радости: — О, які чудові квітки! їх хтось загубив! —- Та лиш хотіти їх підняти, — як уже ці хлопці з дерев потягнули за шнурочок і китиця підіймалася у- гору та щезала -в густому гіллі. О'сь надішло двоє дітей, дів чинка й хлопчик. Знову повтори лось теж саме. Квіти самі, наче власною силою рушили з місця і поїхали вгору і... щезли в гіллі. Хлопчик на мить спинився здиво ваний, а дівчинка, яка в пів- сумерку гілля, не запримітила шнурочка, злякалася і крикнула: — Втікаймо геть звідсіля! То якісь чари! Нечиста сила! Ох, ах! — і бігом пустилася назад, а хлопчик за нею: — Та стрівай бо, стій! Не бій ся! Ану, ось хвіртка до тої хати, що при пій цей сад; подзвонимо, спитаймо, що воно за диво! Дівчинка нерішуче спинилась, а він подзвонив. За деяку хвили ну отворила двері їм мама цих хлопців: — А чого вам, діти? Ко го шукаєте? А вони обоє нараз, задихаю чись, одне наперед другого, заго ворили: — Ой, прошу пані, у ва шому саду є щось... щось якась таємниця, може то якийсь магнес, а може електрика, що квітки з землі підносить і вони самі їдуть угору і ховаються в густому гіл лі дерева. Так зарепетував хлоп чик. А дівчинка: — Ні, іні! Прошу пані, це ніякий ма г нес, це якийсь чарівник, нечиста сила, це... це відьма! Я сама на власні вуха чу ла, як вона страшно сопіла! Ох, як мені лячно! На такі суперечні вістки ця пані здивувалася: — Що це вам, діти? Які квіти? Який магнес? Яка відь ма? Що 'ви такого запримітили? Я вас не розумію! Що бачили? А вони обоє нараз: — Ми це диво бачили на власні очі. Пані хвилинку подумала, а по тім: — Ану, ходімо в сад. Пока жете мені це якесь дерево! Пішли всі троє. Дівчинка ще дещо відставала, а хлопчик зразу підбіг ближче муру і крикнув: — Це те дерево, ось тут! — Ось ваїм, діти, магнес! Ось ІДУ З ВЕДМЕДИКОМ Р і вна стежечка в саду, тут пісочок білий. Я по стежечці іду і ведмедика веду. А ведмідь несмілий. Тупай, Бур цю! Раз, два, три! Далі, далі й далі. Нам швиденько треба йти. Таж недарма маєш ти з пластику сандалі. Г. Чорнобицька Н А Ш Е Ж И Т Т Я — Ж О В Т Е Н Ь , 1 9 6 3 25
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
