Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Як Василько спіймав лиса І по цей бік ліс, і по той бік ліс, а посередині над річкою -—- село. Був собі в тому селі хлоп чик, Васильком звався. Ніколи не дармував, мамі завжди помагав: то дрівець нарубає, то води з кри ниці принесе, але головна йото робота !була — гусей пасти. Розумний -був Василько, він усе знав: ,і чому веселка з’являється на хмарі, і де найбільші гриби ро стуть, і з якого дерева буває най краща сопілка. А того, що в лісі, у гущавині, живе лис — Василь ко не знав.. Бо лис хитрий був, сліди за -собою пушистим хвостом, мов мітлою, замітав, завжди в ку щах ховався і вдень нікому з лю дей не показувався на очі. Недар ма кажуть: хитрий, як лис! А лис, відомо, ласун на свіже м’ясце, на курочки, на гуси, на каченята. Та й викрадати їх він був великий майстер. Підкрадеть ся, бувало, в луг або під сам тин, вискочить з-під куща чи з бур’я ну, хапне за шию, стисне зубами міцно і швидко, що бідолашна птаха і «рикнути не встигне — і вже поніс її у ліс, до своєї но ри... От, стала в тому селі пропада ти домашня птиця. Б одної госпо дині курочка увечері не прийшла на сідало, друга хазяйка качечки не дорахувалася, третя ходить по сусідах, питає, десь її гуски не ма... А був у того Василька ста рий мудрагель, гусак. Пішов він раз одинцем до річки води напи тись і тільки ступив погою на нечиста сила... відьма! — клик нула 'весело* піднесла вгору ки тицю квіток і похитала нею у воз- дусі, на шнурочку, та сердечно засміялась, а з .нею і діти зразу тихо, в враз голосно: — Ха-ха-ха! Піднявши голову вгору, пані за кликала: — Ей, Данку, Славку, ви, гультіпаки, злазьте з дерева, пограєтесь із дітьми, що зляка лись ваших жартів! Почулось шарудіння листя, а потім: Гоп, гоп! — зіскочили оби два хлопчики з дерева, привіта лись із тими дітьми, яких вони знали зі школи. Потім всі весело побігли між кущики аґресту і по річок поласувати солодкими ягід ками. луг —- а з-за верболозу гульк лис! — Ага, маю тебе, небоже! — каже лис, облизуючи смачно гу би. — Буде з тебе смачний обід, та й не диво, бо в мене сьогодні якраз уродини. Бачить гусак — біда! Пішки не втече, а до льоту нема де розігна тися. От він і каже: —- Ну, щож, їж, коли на те прийшло! Я тебе тільки одного ■прошу: дозволь мені з цим світом попрощатися, перед смертю ще раз потанцювати. —- Танцюй, тільки недовго! — на те лис. — Я голодний! —- Лише хвилинку, хвилиноч ку! —- сказав гусак, став підстри бувати, вдавав, ніби то він справді танцює, а далі розправив крила, розмахнув ними раз, другий, під нявся в повітря і з криком поле тів у село. А лис тільки облизав ся та й із стидом потюпав додому. Прилетів гусак у село і розпо вів гусям свою пригоду. Цілий вечір гуси ґелґотіли, журилися. Журився і Василько, йому шко да було курочок і гусочок. Чув від діда Андрія, що то лис полює домашню птицю. —- Стривай же, Микитко! Мушу я тебе дістати в свої руки! — ду мав Василько. — Тільки як? Руш ниці не маю, капкана наставляти не вімію... Що мені робити? Думав, думав, а далі взяв пів буханця хліба, натер його салом, пішов у ліс і поклав хліб насеред галяви. Приходить на другий день — хліба нема! Певно лис РИБОЛОВ Рибку дуже я люблю, Рибку з татом я ловлю: Тато вудку закидає — Я від радощів кружляю! Рибку дуже я люблю, Рибку з татом я ловлю: Тато рибку витягає — Я від радощів стрибаю! Рибку дуже я люблю, Чи зловлю чи не зловлю, Як повернемось у дім — Я чемненько рибку їм: При столі (як є улов) — Я найкращий риболов! Леонід Полтава з’їв. Узяв Василько другу поло вину буханця, натер ковбасою і поклав на краю галяви біля ста резної липи. У стовбурі липи, вище кореня, було велике дупло. І цю другу половину буханця лис уночі з’їв. — О, як так, то й на третю ніч лиоюга прийде сюди! — подумав на радощах Василько. Приніс три великі буханці, ще й завудженого свинячого хвостика і поклав це все у липу, в дупло. А дупло всередині величеньке, отвір до нього вузький. .Уночі прийшов лис на галяву, нюшить -— щось пахне! Запах привів його простісінько до дупла, а там — хлібини! Лис довго не вагався, протиснувся дірою в дуп ло і давай халасувати хліб! З’їв одного буханця, забрався до другого, а нарешті сторощив і третього. От, тепер тільки б піти додому та й смачненько виспати ся! Та лихо! Хоче лис вилізти з дупла і не може! Наївшись, він став такий грубий, що крізь отвір не пропхається. Як не пручався, як не силкувався, нічого не вдіяв! Спіймався у липовому дуплі, мов у пастці... А вдосвіта приходить до лісу Василько, з ним дядько Андрій і ще троє сусідських хлопців. Див ляться — з дупла визирає пере лякана лисяча морда. — А, здоров, Микито! -—■ за кликали хлопці. — Бач, піймався! Прощайся, небоже, тепер з тов стенькими курочками і з пухкень кими гусочками! ■Ро'зруїбали отвір дупла і спій мали лиса в мішок. Тепер він уже не грабіжник, бо нікого грабувати. Він живе в зоо логічному парку за залізною ого рожею. У скелі € нора — це його мешкання. Збоку журчить стру мок, розливається ставочком. їсти приносить доглядач, а люди при ходять усе літо, стають біля ого рожі й дивляться на лиса. Нудно. Отак він живе. Парк похожий на ліс, але в лісі немає залізиої огорожі, що не пускає лиса хо дити, куди хоче. Лис згадує да лекий рідний ліс і тужить за во лею, але годі! Хто шкодить, того завжди саджають за залізні ґра ти... Роман Завадович 26 НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1963 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
