Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Скріплювати наші сили Голос наших посестер із Дітройту заторкнув наболілі струни кожної у- країнської душі. Бо ж усім нам добре відома доля нашого народу, що 45 літ тому впав жертвою народовбивного червоного імперіялізму. Теперішнє політичне положення у світі з’ясувала вже п-ні С. О. у ч. 8 Н. Ж. Знаємо, що воно некорисне для нас і нашої визвольної справи. Тому ми мусимо числити на себе самих та змагати до того, щоб стати чинником сили, з яким інші будуть рахуватися. Боротьба наша важка та рук нам опу скати не можна — навпаки, мобілізу вати всі наші духові й матеріяльні си ли, щоб дійти до нашої мети. Перш усього мусимо освідомити. со бі, що крім зовнішнього ворога, який поневолив нашу Батьківщину, маємо безліч внутрішніх перешкод, що без пощадно нищать наші вітальні сили. До них належать: 1. Брак віри в себе та свій народ. 2. Роз’єднаність і ненависть до сво го, таки рідного брата. 3. Непошанування авторитету. 4. Брак організованости, дисципліни, політичного вироблення та витривало- сти у спільних діях. 5. Брак зрозуміння для важливих суспільно-громадських і політичних акцій. 6. Перевага загумінковости у проти ставленні до соборности. 7. Почуття меншевартости до чу жих. 8. Неоправданий песимізм та апатія. Яку ж силу й допомогу Рідному Краєві можемо дати під тиском тих восьми „прикмет44? Благальне слово „Допоможіть нам!44, що його кличе не тільки 63 Відділ СУА, але вся понево лена Батьківщина, зависло в повітрі й висітиме так довго, аж поки не зро зуміємо, де корінь лиха. Нашу спільну організовану дію можна звести до таких точок: 1. Скріпити нашу віру в життєздат ність нашого народу, що в найтрудні- ших лихоліттях бореться й оживає, мов той мітичний Прометей. 2. Не ридати, а добувати! Нашим новітнім мечем повинно стати „слово44 Лесі Українки, наша наука й культура, що своїм вогнем засвідчить про нашу волю й змагання до свободи. 3. Гуртуватись сильніше коло на шої Церкви та поглиблювати релігій но-моральні засади в нашому житті. Підтримати морально тих, що борять- ся за віру на Рідних Землях. 4. Інформувати чужинецький світ про стан нашого поневоленого народу. В тій цілі вийти з нашого „ґетта44 і здо бувати приятелів для нашої справи серед чужих організацій, наукового світу та на терені ОН. 5. Дбати всіми силами про збере ження молодого покоління. Заохочу вати нашу молодь до студій україн ської історії й літератури, політичних та суспільних наук. 6. Об’єднати якнайбільше українців, чоловіків і жінок, а також нашу мо- модь у рамках організацій. А тоді спільними силами піддержувати акції УККА та Союзу Українок Америки, не жаліючи грошей на зв’язки й репре зентацію. Як бачимо, поле нашої праці широ ке й розлоге. Чимало ми вже зробили досі. Та не слід нам вдоволятись доте перішнім успіхом, а скріпити нашу працю вдвоє, втроє, а то й у десятеро. Це й буде найкраща допомога Рідно му Краєві. Марія Когутяк голова Окр. Ради СУА в Ютиці Користаймо з нагоди Лист 63 Відділу СУА з Дітройту у червневому числі Н. Ж. навіяв мені деякі думки. З цілого комплексу їх виловлюю тільки деякі, що просяться на папір. Членки 63 Відділу підняли питання, як допомогти Україні — лишитися Україною, тобто рости, розвиватись і не піддатись русифікації, а врешті дійти до самостійности. Безумовно, що наказових розпоря джень робити не можемо й чудодій ної палички для цього немає. До того не знаємо добре тієї дійсности. Не забуваймо, що нас уже є кілька емі грацій і кожна з них уявляє собі У- країну такою, якою її залишила. А життя йде, Україна змінює своє об личчя. Нове покоління, що росте й формується там, має різні від наших погляди. Це покоління не знає давньої дійсности, бо все що їм подається з нашого минулого, є відповідно спре- пароване. Ми в їх очах є ворогами нашої Батьківщини. Але це нехай не зражує нас! Для нас головне, що на ціонального духу окупант витравити не зміг, коли в недавньому народочи- сленні 37 мільйонів призналося до української народности. Вони пригні чені, але не покорені. Лиш прак тичне життя, зв’язок із зовнішнім сві том, видання й мистецькі вияви дають нам можливість пізнати один одного. В останньому часі культурний обмін студентами й мистецькими чи науко вими силами відкрив для нас щілину в залізній заслоні. її треба вміло ви користати, даючи якнайбільше і як найкраще себе пізнати. Бо ж ті молоді студенти, танцюристи чи спортовці народились там від наших братів і се стер, виховувалися в умовинах того режиму й їдучи заграницю, раді поба чити вимріяну, не всім доступну Аме рику, що стільки суперечних вісток чули про неї. Хоч вони знають, що за їх спинами є „всевидюще око44, проте вони цікаві все побачити й почути, а головне пізнати нас, тих „буржуаз них націоналістів44, що от спромоглись вшанувати пам’ятником Лесю Україн ку, а незабаром і батькові Тарасові поклоняться у Вашингтоні. Тому треба нам на такий контакт звернути бачну увагу. Нагод до того буде щораз більше й ми не сміємо повторяти помилок, що траплялись під час об’їздки танцювального ан самблю Вірського, коли ми ставили безглузді запитання, або лаяли танцю ристів за вчинки комуністичної вер хівки. Тепер трапляється нагода нашим молодим людям поїхати в Україну чи як туристи, чи в складі американських делегацій. З цього користають широко всі інші національні групи. Та й ми з зацікавленням послухали вражень пп. Славки Сурмач, Катерини Пеле шок, Марусі Попович і інших. Маруся Бек, радна м. Дітройту, Йосип Лисо- 2 Н А Ш Е Ж И Т Т Я — Ж О В Т Е Н Ь , 1 9 6 3 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top