Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Чи справді мало читаємо і чому? Марта Тарнавська ,В усьому світі, а в країнах за- хідньо-європейської цивілізації зокрема, за останні десятиліття потреба читати зросла до тієї мі ри, що вона стала просто конеч ністю. Дослідники вказують на факт, що навіть найосновніше з усіх людських зайнять — хлібо робство — вимагає в наш час до сить високої грамотносте й об- знайомлення з інформативною лі тературою. Що більше: за остан ні десятиліття кількість друкова ного слова досягла головокруж- них 'просто розмірів. В обличчі грядучої повені інформативної, освітньої, та розвагової літерату ри, на перший плян виступає по треба селекції: давно перерішене тання „чи читати11 заступила ак туальна дилема людини нашого часу „що саме читати?“ В нашій батьківщині, як і в ін ших країнах цивілізованого світу, книгопечатання незвичайно поши рене. >В Україні під сучасну пору існує понад 78 тисяч різного ро ду бібліотек, що з них найбіль шою є шостимільйонова книго збірня Бібліотеки Академії Наук УРСР у Києві. Згідно з інформа- ціями Української Радянської Ен циклопедії в 1956 році «а кожних сто осіб була в бібліотеках Укра їни 351 книжка. Варто мати на увазі, що це відношення в Англії виносить 117 на 100, в Америці 88 іна 100, а в Японії 14 на 100. Книжковий оборот українських гір, тоді містоголова УККА, теж огля нули Україну й могли сказати її про відним людям кілька слів правди. Чо му не використати нагоди поїздок у складі американських делегацій? На ша молодь зробить враження своєю приявністю, своїми запитами, своїм сміливим виступом. Це безумовно до помагає нашій справі, хоч зараз успіху не дає. Треба лише вміло й розумно використати кожну нагоду для кон такту й інформації. Звісно — це не розв’язка на запит 63 Відділу. А тільки один із засобів, що може допомогти. В. Єрмоленко б. голова 16 Відділу з Міннеаполісу бібліотек теж дуже високий і ста тистичні міжнародні порівняння свідчать у нашу користь. Книжку в Україні не лише читають, але й купують: чужинці — відвідувачі Києва звернули увагу на унікаль не явище: черги книго-покупців на вулицях під книгарнями. «На тлі такого росту книгочи- тання — і в світі, і в Україні зокрема, — незрозумілими й див ними видаються часто і в розмо вах, і в пресі повторювані закиди, що ми, українська еміграція, ,,ма ло читаємо". Правда, тверджен ня це занадто генералізоване, за- гальникове, щоб його можна було справжніми доказами потвердити або заперечити. Та й справжні докази майже неіснуючі. Царить повна теммнота, коли йдеться про будь-які солідні статистичні дані. Немає вірогідних студій, що да вали б образ книжкового оборо ту еміграційних бібліотек, немає зібраних даних про загальний ти раж та розпродажу еміграційних видань. Інформація в цій ділянці спирається звичайно >на здогадах та на відірваних, не завжди типо вих, явищах. Видавничі справи на еміграції дуже занедбані, фахо вого кольпортажу майже зовсім немає, справи реклями книг трак туються по-аматорському, а пре са свою 'повинність перед читача ми і літературою — критично ін формувати про книгарський ри нок —- занедбує і легковажить. Коли твердимо, що наша емі грація мало читає, то мусимо ма ти на увазі стандарт до якого її рівняємо. Мало -—- в порівнянні з населенням в Україні? Чи з насе ленням країни, в якій живемо? Мало читає взагалі, чи тільки ма ло читає українською мовою? І врешті, якщо справді читає мало, то —■ чому? іКнигочитання в наш час спов няє три основні функції: інфор мації, освіти і розваги. В усіх цих трьох ділянках література українською мовою зустрічає по важного конкурента у виді чужо мовної літератури. Суперництво це вирішується звичайно в неко- ристь української літератури. У випадку інформаційної й освіт ньої літератури не тільки тому, що в нас її справді обмаль, але передусім тому, що цього вима гає успішне пристосування до життєвих умовин у країнах на шого поселення. І так україн ський емігрант мусить шукати ін формації* про актуальні щоденні потреби в чужомовних довідни ках, а український студент не українських шкіл мусить здобу вати освіту за допомогою чужо мовних підручників. Українське красне письменство натрапляє на ще більші труднощі. Боно змуше не втримуватись у меспівмірній конкуренції з найкращими твора ми світової літератури, а разом із тим поруч із усією світовою літе ратурою, воно в наш час вистав лене на суперництво з іншими но вими родами розваги, такими як радіо, кіно чи телевізія. Якщо порівняння робити в часі і ставити звужене твердження, що, мовляв, наша інтелігенція на емі г рації читає менше, як ця сама інтелігенція читала колись на батьківщині, то всі вищенаведені фактори промовляють ще яскра віше. іКрім того мусимо 'пам’ятати, що велика кількість української інтелігенції перемінилась «а емі грації в робітничу клясу — а ця — зрозуміла річ — через більше фізичне виснаження, меншу кіль кість свобіднішого часу, та брак відповідних стимулів завжди мен ше читає від вищепоставлених со- ціо-економічних груп. З другого боку варто пригадати одначе, що тираж 'багатьох українських кни жок в передвоєнній Галичині, на приклад, не був часто більший від накладу деяких еміграційних видань, а тому наш національний стандарт не зовсім певний, а мо же навіть закрашений певною ілюзійною суб’єктивністю. За даними книгарів із більшою певністю можна твердити, що іс нує певний спад зацікавлення у- країнською книжкою в порівнянні з першими роками нашого посе лення в Америці. Таборова ера еміграційного життя була вийнят ково сприятлива книгочитанню: Н А Ш Е Ж И Т Т Я — Ж О В Т Е Н Ь , 1 9 6 3 З
Page load link
Go to Top