Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Як Василько спіймав лиса І по цей бік ліс, і по той бік ліс, а посередині над річкою -—- село. Був собі в тому селі хлоп чик, Васильком звався. Ніколи не дармував, мамі завжди помагав: то дрівець нарубає, то води з кри ниці принесе, але головна йото робота !була — гусей пасти. Розумний -був Василько, він усе знав: ,і чому веселка з’являється на хмарі, і де найбільші гриби ро стуть, і з якого дерева буває най краща сопілка. А того, що в лісі, у гущавині, живе лис — Василь ко не знав.. Бо лис хитрий був, сліди за -собою пушистим хвостом, мов мітлою, замітав, завжди в ку щах ховався і вдень нікому з лю дей не показувався на очі. Недар ма кажуть: хитрий, як лис! А лис, відомо, ласун на свіже м’ясце, на курочки, на гуси, на каченята. Та й викрадати їх він був великий майстер. Підкрадеть ся, бувало, в луг або під сам тин, вискочить з-під куща чи з бур’я ну, хапне за шию, стисне зубами міцно і швидко, що бідолашна птаха і «рикнути не встигне — і вже поніс її у ліс, до своєї но ри... От, стала в тому селі пропада ти домашня птиця. Б одної госпо дині курочка увечері не прийшла на сідало, друга хазяйка качечки не дорахувалася, третя ходить по сусідах, питає, десь її гуски не ма... А був у того Василька ста рий мудрагель, гусак. Пішов він раз одинцем до річки води напи тись і тільки ступив погою на нечиста сила... відьма! — клик нула 'весело* піднесла вгору ки тицю квіток і похитала нею у воз- дусі, на шнурочку, та сердечно засміялась, а з .нею і діти зразу тихо, в враз голосно: — Ха-ха-ха! Піднявши голову вгору, пані за кликала: — Ей, Данку, Славку, ви, гультіпаки, злазьте з дерева, пограєтесь із дітьми, що зляка лись ваших жартів! Почулось шарудіння листя, а потім: Гоп, гоп! — зіскочили оби два хлопчики з дерева, привіта лись із тими дітьми, яких вони знали зі школи. Потім всі весело побігли між кущики аґресту і по річок поласувати солодкими ягід ками. луг —- а з-за верболозу гульк лис! — Ага, маю тебе, небоже! — каже лис, облизуючи смачно гу би. — Буде з тебе смачний обід, та й не диво, бо в мене сьогодні якраз уродини. Бачить гусак — біда! Пішки не втече, а до льоту нема де розігна тися. От він і каже: —- Ну, щож, їж, коли на те прийшло! Я тебе тільки одного ■прошу: дозволь мені з цим світом попрощатися, перед смертю ще раз потанцювати. —- Танцюй, тільки недовго! — на те лис. — Я голодний! —- Лише хвилинку, хвилиноч ку! —- сказав гусак, став підстри бувати, вдавав, ніби то він справді танцює, а далі розправив крила, розмахнув ними раз, другий, під нявся в повітря і з криком поле тів у село. А лис тільки облизав ся та й із стидом потюпав додому. Прилетів гусак у село і розпо вів гусям свою пригоду. Цілий вечір гуси ґелґотіли, журилися. Журився і Василько, йому шко да було курочок і гусочок. Чув від діда Андрія, що то лис полює домашню птицю. —- Стривай же, Микитко! Мушу я тебе дістати в свої руки! — ду мав Василько. — Тільки як? Руш ниці не маю, капкана наставляти не вімію... Що мені робити? Думав, думав, а далі взяв пів буханця хліба, натер його салом, пішов у ліс і поклав хліб насеред галяви. Приходить на другий день — хліба нема! Певно лис РИБОЛОВ Рибку дуже я люблю, Рибку з татом я ловлю: Тато вудку закидає — Я від радощів кружляю! Рибку дуже я люблю, Рибку з татом я ловлю: Тато рибку витягає — Я від радощів стрибаю! Рибку дуже я люблю, Чи зловлю чи не зловлю, Як повернемось у дім — Я чемненько рибку їм: При столі (як є улов) — Я найкращий риболов! Леонід Полтава з’їв. Узяв Василько другу поло вину буханця, натер ковбасою і поклав на краю галяви біля ста резної липи. У стовбурі липи, вище кореня, було велике дупло. І цю другу половину буханця лис уночі з’їв. — О, як так, то й на третю ніч лиоюга прийде сюди! — подумав на радощах Василько. Приніс три великі буханці, ще й завудженого свинячого хвостика і поклав це все у липу, в дупло. А дупло всередині величеньке, отвір до нього вузький. .Уночі прийшов лис на галяву, нюшить -— щось пахне! Запах привів його простісінько до дупла, а там — хлібини! Лис довго не вагався, протиснувся дірою в дуп ло і давай халасувати хліб! З’їв одного буханця, забрався до другого, а нарешті сторощив і третього. От, тепер тільки б піти додому та й смачненько виспати ся! Та лихо! Хоче лис вилізти з дупла і не може! Наївшись, він став такий грубий, що крізь отвір не пропхається. Як не пручався, як не силкувався, нічого не вдіяв! Спіймався у липовому дуплі, мов у пастці... А вдосвіта приходить до лісу Василько, з ним дядько Андрій і ще троє сусідських хлопців. Див ляться — з дупла визирає пере лякана лисяча морда. — А, здоров, Микито! -—■ за кликали хлопці. — Бач, піймався! Прощайся, небоже, тепер з тов стенькими курочками і з пухкень кими гусочками! ■Ро'зруїбали отвір дупла і спій мали лиса в мішок. Тепер він уже не грабіжник, бо нікого грабувати. Він живе в зоо логічному парку за залізною ого рожею. У скелі € нора — це його мешкання. Збоку журчить стру мок, розливається ставочком. їсти приносить доглядач, а люди при ходять усе літо, стають біля ого рожі й дивляться на лиса. Нудно. Отак він живе. Парк похожий на ліс, але в лісі немає залізиої огорожі, що не пускає лиса хо дити, куди хоче. Лис згадує да лекий рідний ліс і тужить за во лею, але годі! Хто шкодить, того завжди саджають за залізні ґра ти... Роман Завадович 26 НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1963 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
