Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Цегельська Жартівливі хлопчики Батьки двох братів, Данка й Славка, мали за містом дуже гар ну садибу. Там була серед вели кого саду 'простора хата. Перед хатою повно квітів: рож, далій, лі лей і кущів пахучого бозу, ясми- ну. А діла посілість була обведена високим муром. Кріслаті яблуні і груші поширили понад муром своє густе гілля. Хлопці залюбки вилазили на ці дерева і окриті в густому гіллі дивилися вниз, на вулицю. А там проходжувались і дорослі, і діти та любувались ви дом квітучих дерев та тішилися пахощами квітів. Аж ось хлопцям прийшла охо та пожартувати собі з прохожими дітьми. 'Вони зложили велику ки тицю квіток, зв’язали міцно і на шнурочку спустили її на той бік, поза мур, на хідник, — а самі, сховані в густому гіллі дерева, -—- держали в руках другий кінець шнурочка. І, як надходили якісь діти, хлоп чики, чи дівчатка, побачивши ле жачу китицю, схилялись ІЗ окли ком радости: — О, які чудові квітки! їх хтось загубив! —- Та лиш хотіти їх підняти, — як уже ці хлопці з дерев потягнули за шнурочок і китиця підіймалася у- гору та щезала -в густому гіллі. О'сь надішло двоє дітей, дів чинка й хлопчик. Знову повтори лось теж саме. Квіти самі, наче власною силою рушили з місця і поїхали вгору і... щезли в гіллі. Хлопчик на мить спинився здиво ваний, а дівчинка, яка в пів- сумерку гілля, не запримітила шнурочка, злякалася і крикнула: — Втікаймо геть звідсіля! То якісь чари! Нечиста сила! Ох, ах! — і бігом пустилася назад, а хлопчик за нею: — Та стрівай бо, стій! Не бій ся! Ану, ось хвіртка до тої хати, що при пій цей сад; подзвонимо, спитаймо, що воно за диво! Дівчинка нерішуче спинилась, а він подзвонив. За деяку хвили ну отворила двері їм мама цих хлопців: — А чого вам, діти? Ко го шукаєте? А вони обоє нараз, задихаю чись, одне наперед другого, заго ворили: — Ой, прошу пані, у ва шому саду є щось... щось якась таємниця, може то якийсь магнес, а може електрика, що квітки з землі підносить і вони самі їдуть угору і ховаються в густому гіл лі дерева. Так зарепетував хлоп чик. А дівчинка: — Ні, іні! Прошу пані, це ніякий ма г нес, це якийсь чарівник, нечиста сила, це... це відьма! Я сама на власні вуха чу ла, як вона страшно сопіла! Ох, як мені лячно! На такі суперечні вістки ця пані здивувалася: — Що це вам, діти? Які квіти? Який магнес? Яка відь ма? Що 'ви такого запримітили? Я вас не розумію! Що бачили? А вони обоє нараз: — Ми це диво бачили на власні очі. Пані хвилинку подумала, а по тім: — Ану, ходімо в сад. Пока жете мені це якесь дерево! Пішли всі троє. Дівчинка ще дещо відставала, а хлопчик зразу підбіг ближче муру і крикнув: — Це те дерево, ось тут! — Ось ваїм, діти, магнес! Ось ІДУ З ВЕДМЕДИКОМ Р і вна стежечка в саду, тут пісочок білий. Я по стежечці іду і ведмедика веду. А ведмідь несмілий. Тупай, Бур цю! Раз, два, три! Далі, далі й далі. Нам швиденько треба йти. Таж недарма маєш ти з пластику сандалі. Г. Чорнобицька Н А Ш Е Ж И Т Т Я — Ж О В Т Е Н Ь , 1 9 6 3 25
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
