Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Інтурист Всі подорожні знають цю уста нову. Вона перебирає на границі туристів під свою опіку й керує їх подорожжю. Для тієї цілі роз- поряджає армією добре вишколе них молодих людей, що володіють різними мовами. їх завданням є -—- не тільки полагоджувати всі спра ви, пов’язані з подорожжю групи чи поодиноких осіб. А вони по винні представити подорожньому CCGP у найкращому світлі. Тому під маскою ввічливого опікуна во ни спрямовують, забороняють, ви яснюють, заперечують. А їх о- бов’язки, без сумніву, сягають ще дальше. Вони пильно спостеріга ють подорожніх і дають їх харак теристику там, де того бажають. ❖ ❖ Група українських туристів уже другий день перебуває у Львові. Хто відвідує місто, повинен також побувати в театрі. Отже „інту- ристка“ Аня приносить до готелю квитки. На „Лісову пісню“ Лесі Українки. — „Лісову пісню“? Чудово! — посипались вигуки. —- А якою мовою йде п’єса? — спитався хтось обережний. — Я не знаю, — відповіла Аня. — А хіба не все одно? —- О, ні! Нам ,не все одно! Про шу, розвідайте! За хвилину Аня повідомляє, що „Лісова пісня“ йде у львівському театрі російською мовою. —- Віддайте квитки! Не йдемо! Нам не цікаво! У погляді Ані крилось не то здивування, 'не то досада. Мовчки вона взяла квитки зі стола, по вернулась і вийшла. ❖ ❖ ❖ Інша вже група оглядає парк біля іцарської палати на Криму. Провідниця Інтуриста веде її й пояснює. Враз увагу подорожніх притяг нула 'небуденна сценка. Біля до волі глибоко викопаної ями веш таються три жінки, зайняті заса джу ванням деревини. Біля них го- родниче знаряддя, отже це садів ники. Здивований таким незвич ним для жінок зайняттям, один із подорожніх підняв свою камеру і сфотографував їх. Почувши звук, що його видає апарат при знимці, провідниця різко повернулась. З постави по дорожнього, що й не крився тим, вона догадалась, що привернуло його увагу. З обуреним виглядом повернулась до жінок-садівничюк і стала доводити їм, що ось цей турист зняв їх і вони повинні за протестувати. — іХіба ж не хочете бути в нього на знимці? Жінки були збентежені. Видно це їм трапилось уперше й вони не знали, як до того застосува тись. Врешті вперте настоювання провідниці штовхнуло їх уперед. Одна з них лримимрила щось до туриста, що собі знимки „не ба жає “... ❖ ❖ Біля панорами битви під Полта вою стоїть у групі туристів мати з сином-юнаком. Працівник Інту риста подає історичне тло цієї події, згадуючи кілька разів про „зрадника11 Мазепу. Юнак не ви тримує й, повернувшись різко, виходить. Мати й син зустрічаються на дворі. -----Не хочу слухати тієї брехні, — каже він, хоч мати заспокоює його. Провідниця групи підходить до них. — Що сталося, чому ваш син вийшов? — Бачите, він не привик слуха ти „такого14 насвітлення нашої історії. Провідниця нічого не відповіла. Але коли тиждень пізніше мати з сином заявили, що хотіли б відві дати могилу Т. Шевченка в Кане- ві, їм це в Києві пригадали й до зволу відмовили... Група подорожніх на Криму від буває гірську прогульку. їх про відниця, Тетяна — це молода жінка з суворим поглядом очей. На запити відповідає скупо і зде більшого заперечливо. Коли вся група вийшла на гору, публика розпорошилась. Була ще година часу до повороту й кожен хотів більш побачити. Одна тільки туристка залишилась на ллятфор- мі й присіла на лавочці, щоб від- почати. Із нею залишилась Те тяна. Почалась розмова. Виявилось, що Тетяна заміжня, у неї синок. Вона його рідко бачить, бо дово диться з туристами подорожувати. Ним піклується її мати. А яка ро дина в туристки? Питань було щораз більше. Яке життя насправді в Америці? Скільки хто заробляє? Чи справді американці хочуть війни? Чи мо лодь має доступ до освіти? Навіть вираз обличчя змінився у Тетяни, коли вона випитувала. Якась людська усмішка появилась на її устах, а очі роз’яснились. Але ось затрубіла сирена. Це внизу автобус давав знати, що вже час збиратись до повороту. Тетяна немов збудилась і встала з лавочки. Перші туристи, що по явились на її заклик, уже застали цю непривітну молоду жінку зам кнутою, з суворим поглядом очей. V Оцих кілька епізодів — це зу стрічі з працівниками Інтуриста, що їх привезли Союзянки з не давніх подорожей. Бували й ціка віші помічення чи розмови. Але ці найбільш типові й тому подаємо їх у наших „картинках із Рідної Землі “. ВИХОВНИЙ ФОНД їм. ГАННИ РАКОЧОЇ Виховний Фонд СУА, двигнений іменем нашої покійної виховної референтки, знаходить зрозуміння. Дитячі світлички, що до їх творен ня бл. п. Гаяна Ракоча приложила руку, вимагають підтримки й роз будови. Тому з радістю відмічуємо пожертви, що впливають. В остан ньому часі кол. учень Покійної д-р О. Басараба з Ванкуверу зло жив 25 дол., а Виховна Комісія СФУЖО 13 дол. Щире Спасибі! НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1962 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
