Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
E. M. Дарія Віконська Існував колись такий вираз: останній у роді. І, коли пригаду єш собі передчасно зів’яле об личчя Дарії Віконської, адже ж віком — тоді — ще молодої жін ки, її стомлені очі, її сухорляву, а одночасно крихку постать, що нагадувала зіштивніле стебло пе редчасно облетілої квітки, зав жди приходить на думку саме цей вираз. І, справді, Дарія Віконська (лі тературний псевдонім Ліни Ма- лицької з дому Федеровичівни) і фізично, і психічно була саме та кою „останньою в роді“, була як би живою ілюстрацією цього до сить знаного з історії старих ро дів біо-психологічного явища. Батько її — великий землевлас ник і член Палати Панів Австро- угорської монархії — був відо мий як добрий господар кількох більших маєтків (назва одного з них — Бікно —- послужила для псевдоніму письменниці) філан троп і меценат, нащадок, певно, дуже давного роду. Один із Фе- деровичів*) (можливо дід Дарії *) Про І. Федоровича і польську редакцію його „Афоризмів” („Afo- Віконської) був філософом, авто ром книги афористичних сентен цій, що вийшла була одночасно всіма „австрійсько - галицькими" мовами: німецькою, польською й руською (властиво — язичієм). Віконська показувала мені ці бі бліографічні білі круки, як родин ну дорогоцінність. Де іце все тепер? Чи зацілів той бічний палацик зі стрункими ам пірними колонами, що залишився був від палацового ансамблю у ІІІляхтинцях під Тернополем по І. світовій війні? Де її добірна, хоч числом невелика бібліотека в ні,м? Де — кількісно нечисленні, але цінні й так само добірні об рази, гравюри й статуетки, що на другім поверсі палацику (де були її „апартаменти") творили есте тичний складник житла, творили атмосферу й <дух оточення постій ної її... самоти? Відповіді немає. Вже не маю під рукою дати її народження. Дата смерти — теж ryzmy“ I. F-a, Krak6w, 1873), є згад ка в „Нарисах з історії філософії на Україні” Дм. Чижевського (Прага. 1931, стор. 167). невідома**). Родинне гніздо, з та ким трудом відреставровуване го- сподарним чоловіком Віконської, якщо не зникло з обличчя Терно пільщини, то --- 'ПО II. світовій війні — напевне занепало... Вже остаточно, бо господар згинув перший, нащадків не було, а біч на (по матері) родина — віден ські німці — теж відходять або вже й відійшли. Словом — „остан ня в іроді“! Дарія Віконська виховувалась ще в „старій Англії" (Old Eng land) у відокремленім замку (мо жливо в Шкоції), де в числі кіль кох аристократичних (gentry) дівчат одержала свою освіту***). З вибухом І. світової війни по вернулась до Шляхтинець, але в часі російської інвазії опинилася з батьком у Петербурзі, де він і вмер вже перед 1916 р. (батько піриязнився, либонь, із гр. С. Віт- ге). По революції Віконська по вернулася до Галичини, одружи лася з Миколою Малицьким, си ном останнього управителя маєт ків Федоровича. То був господар уроджений, господар з покликан ня. За яких 10 літ невсипущої праці він дослівно відродив Шлях- тинецький маєток, господарство, дійсно зачало квітнути, а напере додні II. світової війни плянована була вже відбудова зруйнованого до тла Шляхтинецького палацу. ...Це був, мабуть, останній тиж день перед вибухом II. світової війни. Дивним збігом обставин припало мені саме тоді (перед тим все „відкладалося") гостюва ти у Малицьких. І це було остан нє ідилічне дозвілля перед бурею, що розторощила майже все. Зо крема було це для мене останнє побачення з рідною землею: „зим **) 23. жовтня 1945 р. Ред. ***) Не знаю, чи цей спосіб освіти ще існує тепер. Мав він традицію в Англії і Швеції. Батьки кількох дів чат (звичайно 5—7) винаймали за мок, потрібну кількість вчителів і ви- ховникіїв, і так давали дочкам освіту, що включала середню школу та курс господарства. Дарія Віконська у парку свого маєтку в ІІІляхтинцях. Поруч неї молода гостя — Оленка Боднар Writer Daria Vikonska (first from left) in 1931. НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1962 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
