Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
коли! То яєчко неси, то кудкуда кай! Хоч і нудно, — а дама сиди! — Самі ви собі винні, що тут нудьгуєте. А не могли б ви собі прогулянки зробити? От, хоч би в лі'с! Так сорока. — Ваша правда, пан і Сороко! — крикнули 'всі враз. — Ах, хоч на мить геть звідсіля, у ліс, на волю. Прогулянка, от, щастя! Та враз засумували. 'Бровко каже: — Тяж ко буїде. ІА (Міцька: — Люди автом їдуть, а ми чим? Дорога далека... На це обізвався старий кінь Карий: — Хоч я вже до роботи невда лий, на ласкавому хлібі живу, але й мені вже остогидло за загоро дою сухе бадилля скубати. І я весні, сонечку раїдий. От, збирай тесь у дорогу. Я буду вам за вер хівця. Аж у лапки сплеснули всі троє з радости! А Сорока- Біл обока ра да, що намовила їх, полетіла віст ку по'давати: ©’сім, всім, всім. Не гаючись, киця Міцька набрала повну торбу: булочок, солонин ки, ще дечого — 'взяла чайник, а СІменаста — кошичок яєчок. Бров ко випорпав із землі, заморожену там ще від Різдва, ковбасу (що чекала на пригожий час) і по вісив її собі на шию, мов нами сто. Викарабкались усі на Карого, а Сорока сіла йому на голову, між вухами, підганяти й дорогу пока зувати. Поїхали. * Заїхали на полянку серед лісу, де піід ідубом стояла ведмежа хат- ка-ґавра, вже відчинена •— бо ж ішла вже Весна. ’У Гаврі двоє ма лих ведмежаток чемно їх приві тали. — Вітаємо гостей! — Милости просимо! Будьте як дома! А у пі’й хатці, чого тільки там не було! І бочілочка меду, і шинка з дикого кабана, і рибка, і яблучка-кис лич- ки. Бровко відразу «а поляні почав гавкати, гостей скликати. Киця, Міцька закачала рукави, господа- рить: чай варить — із булочок, із шинки, з ковбаси канапки ро бить, гостей угощає. А СІмена ста — то яєчка лущить, то дзьо бом з потока воду на чай носить. А гості? Тут уже серна Струнко нога піднесла 'Карому свіжої тра вички, а Хом’ячок-Щербачок м’я кенького вівсика. Тут і Білочка з торбинкою горішків і Зайчик- Побіга'йчик із листком салати:, з морковкою. А Лисичка-Сестричка вже тоненько на сопілці грає. Вов- чик-СІроманчик на бандурі по бренькує — голос подає. Але все втихло, коли Бджілка-Золотушка на дримбі прегарне соль о загра ла: бзз-бррум-друмм — це в честь молодої пари: Мухи з Комариком, які якраз сьогодні весілля справ ляли. На вістку про це ціле то вариство заплескало в долоні і заспівали ве'сільної: Ой, що ж то за шум учинився? Що Комар, та й на Мусі оженився. Та взяв собі жінку невеличку — Що не вміла шити, прясти чоловічку, Що не вміла шити, прясти, ні варити, Ані тому Комарику догодити. А далі, як музики шумно не за грають, як усіх охота не збере, як не підуть у танець, то аж земля задудоніла! А малі ведмежата і собі побравшись за плечі затанцю вали. Настала гульня, співи, сміх... забавлялись до півночі. * А коли в поблизьких дворах за тяли когути — нас'тала чарівна, щаслива хвилина. З-за хмаринки виплив повновидий місяць і осві тив сріблом цілу іполяну. Стало тихо — тихо... Всі наче на якийсь приказ поставали в коло. Запер ли у собі віддих. Чекали... Пішов легенький теплий вітерець-легіт І зашепотів: Тс, тс —- тихо. Йде!.. І справді: щось замаячіло у віддалі, на стіні лісу. Згодом по казався у світлі місяця цілий хо- ровід. Попереду ■—- легконогі, лі- (Докінчення на обгортці) А вона, сама Весна-Красна, їхала на золотій колесниці, що її тягнули лісові гномики 24 НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1962 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top