Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
коли! То яєчко неси, то кудкуда кай! Хоч і нудно, — а дама сиди! — Самі ви собі винні, що тут нудьгуєте. А не могли б ви собі прогулянки зробити? От, хоч би в лі'с! Так сорока. — Ваша правда, пан і Сороко! — крикнули 'всі враз. — Ах, хоч на мить геть звідсіля, у ліс, на волю. Прогулянка, от, щастя! Та враз засумували. 'Бровко каже: — Тяж ко буїде. ІА (Міцька: — Люди автом їдуть, а ми чим? Дорога далека... На це обізвався старий кінь Карий: — Хоч я вже до роботи невда лий, на ласкавому хлібі живу, але й мені вже остогидло за загоро дою сухе бадилля скубати. І я весні, сонечку раїдий. От, збирай тесь у дорогу. Я буду вам за вер хівця. Аж у лапки сплеснули всі троє з радости! А Сорока- Біл обока ра да, що намовила їх, полетіла віст ку по'давати: ©’сім, всім, всім. Не гаючись, киця Міцька набрала повну торбу: булочок, солонин ки, ще дечого — 'взяла чайник, а СІменаста — кошичок яєчок. Бров ко випорпав із землі, заморожену там ще від Різдва, ковбасу (що чекала на пригожий час) і по вісив її собі на шию, мов нами сто. Викарабкались усі на Карого, а Сорока сіла йому на голову, між вухами, підганяти й дорогу пока зувати. Поїхали. * Заїхали на полянку серед лісу, де піід ідубом стояла ведмежа хат- ка-ґавра, вже відчинена •— бо ж ішла вже Весна. ’У Гаврі двоє ма лих ведмежаток чемно їх приві тали. — Вітаємо гостей! — Милости просимо! Будьте як дома! А у пі’й хатці, чого тільки там не було! І бочілочка меду, і шинка з дикого кабана, і рибка, і яблучка-кис лич- ки. Бровко відразу «а поляні почав гавкати, гостей скликати. Киця, Міцька закачала рукави, господа- рить: чай варить — із булочок, із шинки, з ковбаси канапки ро бить, гостей угощає. А СІмена ста — то яєчка лущить, то дзьо бом з потока воду на чай носить. А гості? Тут уже серна Струнко нога піднесла 'Карому свіжої тра вички, а Хом’ячок-Щербачок м’я кенького вівсика. Тут і Білочка з торбинкою горішків і Зайчик- Побіга'йчик із листком салати:, з морковкою. А Лисичка-Сестричка вже тоненько на сопілці грає. Вов- чик-СІроманчик на бандурі по бренькує — голос подає. Але все втихло, коли Бджілка-Золотушка на дримбі прегарне соль о загра ла: бзз-бррум-друмм — це в честь молодої пари: Мухи з Комариком, які якраз сьогодні весілля справ ляли. На вістку про це ціле то вариство заплескало в долоні і заспівали ве'сільної: Ой, що ж то за шум учинився? Що Комар, та й на Мусі оженився. Та взяв собі жінку невеличку — Що не вміла шити, прясти чоловічку, Що не вміла шити, прясти, ні варити, Ані тому Комарику догодити. А далі, як музики шумно не за грають, як усіх охота не збере, як не підуть у танець, то аж земля задудоніла! А малі ведмежата і собі побравшись за плечі затанцю вали. Настала гульня, співи, сміх... забавлялись до півночі. * А коли в поблизьких дворах за тяли когути — нас'тала чарівна, щаслива хвилина. З-за хмаринки виплив повновидий місяць і осві тив сріблом цілу іполяну. Стало тихо — тихо... Всі наче на якийсь приказ поставали в коло. Запер ли у собі віддих. Чекали... Пішов легенький теплий вітерець-легіт І зашепотів: Тс, тс —- тихо. Йде!.. І справді: щось замаячіло у віддалі, на стіні лісу. Згодом по казався у світлі місяця цілий хо- ровід. Попереду ■—- легконогі, лі- (Докінчення на обгортці) А вона, сама Весна-Красна, їхала на золотій колесниці, що її тягнули лісові гномики 24 НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1962 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top