Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
КВІТИ Ганна Черінь Як черевички розсердились на Ліду У нас є вдома квіти — Дві рожечки чудові. Вони, щоправда, діти, Не справжні — паперові: Не з поля, не з городу — Із фабрики ці рожі, Води не хочуть зроду, Але й рости не можуть. Як я піду до гаю, Де квітів дивне-диво, Там справжніх назбираю, Оправжнісіньких-правдивих: Вони росою вмиті, Пахучі і ніжніші... Є гарні штучні квіти, Та справжні — ще гарніші! Лео«ід Полтава РОЗУМНА ДОНЯ Мама доню має, клопоту не знає: доня чемна і слухняна, мамі помагає. Завжди помагає: порохи стирає, на веранді у вазонах квіти поливає. Виросте ще більша, буде посуд мити. Буде обережно! Мити — не розбити! Г. Чор. МІЙ ТАТО Як з усього світу татків Всіх докупи позбирати, А тоді мене спитати: Котрий найдорожчий тато? „Мій!“ — скажу я без запинки, І це буде правда чиста, Як з дитячої сльозинки Крапелиночка іскриста ... Ви своїх татів хваліте, Величайте, — я не дбаю, Та за всі скарби на світі Я свого не проміняю! О. Кобець На день народження мама ку пила Л їді нові черевички. Боже, які вони були чудові! Яскраві, блискучі, мов люстро, з малень кими бантиками і білим ґудзичком посередині. Коли ж їх .взути 'на ноги, одразу хочеться 'бігати, під скакувати і підтанцьовувати. Ліда цілий день стрибала новколо дому 15 своїх нових червоних черевич ках, і їй здавалося, що кожний перехожий оглянувся, щоб поди- витись на таке чудове взуття. З того дня дівчинка .взувала тільки ці червоні черевички, а в волосся .вплітала такого самого кольору стрічку. Часом, як насу вались хмари і починав накрапати дощ, мама радила Ліді вдягнути старіші, чорні черевички, але Лі да так жалібно дивилась мамі в очі і просила: - - Мамусю, може дощу й не буде. Ось глянь, між хмарами си не неібо проглядає! Дозволь узу ти червоні! І мама дозволяла... Але одного р°зу, як ішла Ліда зі школи, на півдорозі швидко насунула стра шенна хмара — і рясно посипав дощ. Дівчинка заховалась під па расолькою, а черевички 'набрали ся біди. Вони сумно шлапали по калюжах і дедалі важчали... Вдома Ліда перезулася в капці і сіла ро'бити задачі. Червоні че Олена Цегельська Цікава Сорока-Білобока злет і ла на. паркан подвір’я. Роздиви лась, позіхнула, та їй каже: — Нудно тут у вас мої ідруїзі. Ні де ревинки, ні кущика зеленого — сам пісок. Нуїдьгуєте! А от я! Як раз лечу 'Весну-Гожу зустрічати. А ви? Чо-чо-чо-му не йдете? На це собака Бровко, виліз із буди, зітхнув. — Весну зустріча ти? А де ж я годен за такими спіра- ревички незграбно валялись у кутку. А тим часом, грозовиця пе рестала так раптово, як і поча лась. Теплий вітер, наче рушни ком, обсушив землю, дужче за пахли квіти, а під .вікном радісно защебетали пташки. На другий день Лідуся встала, поснідала та й стала збиратися до школи. Вдягнула пишну суко ночку в чеовоних квіточках, а то ді стала взувати черевички. Вони якось неохоче йшли на ноги, чи то може Лідині ноги за ніч так виросли?! Ліда так-сяк узулась, ступила крок — і мало не впала: — Ой, мамо, лівий черевичок мене за пальці вщипнув! — скрик нула вона. Стулила ще крок і ма ло іне заплакала: — І правий теж, ще дуже, як ножем ріже! Мої че ревички розсердились на мене! —- А дай-но мені твої черевич ки, я подивлюся, — промовила ма,ма. —- О, та їм є чого на тебе сердитись: бач, як ти їх на дощі промочила, вони й задубіли, як кора. Так, доню, не можна. Про свої речі треба дбати. Треба ці черевички добре обтерти, просу шити легенько, помазати товщем, а тоді гарненько вичистити кре мом. Тоді воїни перестануть на те бе сердитись й не будуть щипати за пальці. вами? Усе гавкай, пильнуй хати, подвір’я. А ІВесни я увік не зустрі чав. А в мене — обізвалась кі'тка Міцька —- „стільки й 'с.віта, що у вікні“. От ганяйся цілий Божий день за мишами. Та де ж бідний, запрацьований кіт має час іти Весну зустрічати? •Курочка Сїмената й собі: — Що чую? Мені Весну зустрічати? Ні- Зустріч Із Весною НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1962 23
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
