Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
КВІТИ Ганна Черінь Як черевички розсердились на Ліду У нас є вдома квіти — Дві рожечки чудові. Вони, щоправда, діти, Не справжні — паперові: Не з поля, не з городу — Із фабрики ці рожі, Води не хочуть зроду, Але й рости не можуть. Як я піду до гаю, Де квітів дивне-диво, Там справжніх назбираю, Оправжнісіньких-правдивих: Вони росою вмиті, Пахучі і ніжніші... Є гарні штучні квіти, Та справжні — ще гарніші! Лео«ід Полтава РОЗУМНА ДОНЯ Мама доню має, клопоту не знає: доня чемна і слухняна, мамі помагає. Завжди помагає: порохи стирає, на веранді у вазонах квіти поливає. Виросте ще більша, буде посуд мити. Буде обережно! Мити — не розбити! Г. Чор. МІЙ ТАТО Як з усього світу татків Всіх докупи позбирати, А тоді мене спитати: Котрий найдорожчий тато? „Мій!“ — скажу я без запинки, І це буде правда чиста, Як з дитячої сльозинки Крапелиночка іскриста ... Ви своїх татів хваліте, Величайте, — я не дбаю, Та за всі скарби на світі Я свого не проміняю! О. Кобець На день народження мама ку пила Л їді нові черевички. Боже, які вони були чудові! Яскраві, блискучі, мов люстро, з малень кими бантиками і білим ґудзичком посередині. Коли ж їх .взути 'на ноги, одразу хочеться 'бігати, під скакувати і підтанцьовувати. Ліда цілий день стрибала новколо дому 15 своїх нових червоних черевич ках, і їй здавалося, що кожний перехожий оглянувся, щоб поди- витись на таке чудове взуття. З того дня дівчинка .взувала тільки ці червоні черевички, а в волосся .вплітала такого самого кольору стрічку. Часом, як насу вались хмари і починав накрапати дощ, мама радила Ліді вдягнути старіші, чорні черевички, але Лі да так жалібно дивилась мамі в очі і просила: - - Мамусю, може дощу й не буде. Ось глянь, між хмарами си не неібо проглядає! Дозволь узу ти червоні! І мама дозволяла... Але одного р°зу, як ішла Ліда зі школи, на півдорозі швидко насунула стра шенна хмара — і рясно посипав дощ. Дівчинка заховалась під па расолькою, а черевички 'набрали ся біди. Вони сумно шлапали по калюжах і дедалі важчали... Вдома Ліда перезулася в капці і сіла ро'бити задачі. Червоні че Олена Цегельська Цікава Сорока-Білобока злет і ла на. паркан подвір’я. Роздиви лась, позіхнула, та їй каже: — Нудно тут у вас мої ідруїзі. Ні де ревинки, ні кущика зеленого — сам пісок. Нуїдьгуєте! А от я! Як раз лечу 'Весну-Гожу зустрічати. А ви? Чо-чо-чо-му не йдете? На це собака Бровко, виліз із буди, зітхнув. — Весну зустріча ти? А де ж я годен за такими спіра- ревички незграбно валялись у кутку. А тим часом, грозовиця пе рестала так раптово, як і поча лась. Теплий вітер, наче рушни ком, обсушив землю, дужче за пахли квіти, а під .вікном радісно защебетали пташки. На другий день Лідуся встала, поснідала та й стала збиратися до школи. Вдягнула пишну суко ночку в чеовоних квіточках, а то ді стала взувати черевички. Вони якось неохоче йшли на ноги, чи то може Лідині ноги за ніч так виросли?! Ліда так-сяк узулась, ступила крок — і мало не впала: — Ой, мамо, лівий черевичок мене за пальці вщипнув! — скрик нула вона. Стулила ще крок і ма ло іне заплакала: — І правий теж, ще дуже, як ножем ріже! Мої че ревички розсердились на мене! —- А дай-но мені твої черевич ки, я подивлюся, — промовила ма,ма. —- О, та їм є чого на тебе сердитись: бач, як ти їх на дощі промочила, вони й задубіли, як кора. Так, доню, не можна. Про свої речі треба дбати. Треба ці черевички добре обтерти, просу шити легенько, помазати товщем, а тоді гарненько вичистити кре мом. Тоді воїни перестануть на те бе сердитись й не будуть щипати за пальці. вами? Усе гавкай, пильнуй хати, подвір’я. А ІВесни я увік не зустрі чав. А в мене — обізвалась кі'тка Міцька —- „стільки й 'с.віта, що у вікні“. От ганяйся цілий Божий день за мишами. Та де ж бідний, запрацьований кіт має час іти Весну зустрічати? •Курочка Сїмената й собі: — Що чую? Мені Весну зустрічати? Ні- Зустріч Із Весною НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1962 23
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
