Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАШЕ ЖИТТЯ • Вересень-Жовтень 2026 9 вийшла заміж, поїхала за місцем служби чолові - ка. Напевно, дорога до Бессарабії була обтяжли - вою і тривалою, бо як прибув на місце, молодий Хлистов радикально змінив свою думку щодо призначення дружини і повідав їй, що відтепер її сцена – то кухня, їхній дім, а найбажаніший глядач – то рідний чоловік. Щоправда, на вихідні та свята дозволяв запрошувати друзів. І ось тоді Марія пе - ревтілювалася, оживала, імпровізувала, ставила власні сценки, метеликом пурхала по хаті. Саме друзі наполягли на тому, щоб він підписав папір і дав їй дозвіл співати та виступати. Вона виходила на малі та великі сцени під яскравими рампами і у холодних залах, зігрітих хіба людським теплом. І щоразу відтворювала безмежну любов до всіх своїх героїнь: знедоле - них, безталанних, зганьблених. Ще в дитячі роки їй довелось побачити, як плакала сільська най - мичка, і вже тоді собі пообіцяла, що піде на сце - ну і розповість про ті сльози. Їй були однаково доступні і драматичні, і комедійні ролі, а її плас - тичність, грайлива хода, досконалий танець, ди - вовижна чарівність і щирий сміх захоплювали зал з перших хвилин її виходу на сцену. Глядач завжди був вдячний за ті барвисті, те - плі, сонячні хвилини, які вміла подарувати Ма - рія Костянтинівна. У Кам’янці-Подільському ша - нувальники випрягли коней з брички, впряглися самі і так доправили артистку до вокзалу після вистави. В іншому містечку її пронесли на кріс - лі від театру до готелю. Їй дарували оберемки квітів, коштовності. Зворушений, вражений її талантом Кропивницький після однієї з репети - цій подарував їй свій перстень з бірюзою зі сло - вами: «Заручаю тебе, Марусю, зі сценою, тепер мені є для кого писати драми». МАРІЯ ЗАНЬКОВЕЦЬКА — українська акторка, театральна діячка, що була провідною зіркою українського театру кінця XIX — початку XX ст. 12 січня 1923 р. їй першій надано звання Народної артистки республіки Україна. Входить до пе - реліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України. Народилася 4 серпня 1854 р. у с. Заньки (Ніжинський повіт, Чернігівська губернія); померла 4 жовтня 1934 р. у Києві, похована на Байко - вому кладовищі. MARIA ZANKOVETSKA was a Ukrainian actress and theater figure, a leading star of Ukrainian theater in the late 19th and early 20th centuries. On January 12, 1923, she was the first to be awarded the title of People’s Artist of the Republic of Ukraine. She is included among the most famous women of Ukraine, past and present. She was born on August 4, 1854, in the village of Zanky (Nizhyn County, Chernihiv Governorate), and died on October 4, 1934, in Kyiv. She is buried at Baikove Cemetery. Її грою захоплювалися не лише прості люди та інтелігенція у містах і провінційних містечках. Побачивши її гру на сцені у Петербурзькому теат- рі, імператор запросив її до Александринського, обіцяючи золоте коромисло та золоті відерця для її Наталки-Полтавки. Та вона відмовила. «Як я можу лишити свою бідну Україну?!» – так за - питувала сама себе і пояснювала цю ситуацію друзям. Її вроді, таланту та успіху заздрили жінки. За нею упадали чоловіки. А вона цілком і повністю віддавалася сцені. Щоправда, одному з них все ж таки пощастило заволодіти її увагою. Їх бурх - ливий роман з Миколою Тобілевичем, що мав сценічне ім’я Садовський, розпочався одразу, тільки вона залишила Хлистова. То було її най - більше кохання. Шкода тільки, що для Тобіле - вича вона була не єдиною. Щодня, цілуючи їй руки, він подумки згадував адресу чергової «кицюні», до котрої планував зазирнути, бо ж таланту без Музи – ніяк! Чи простила вона йому походеньки та зради ? Подібно, що так, бо не спалила всі ті мости, котрі їх сполучали. І коли він привіз їй на виховання свого молодшого сина від чергового шлюбу, Марія мовчки при - йняла хлопчину і доглядала так, що дитя ста - ло називати її мамою. Власне, все що робила, вона робила з любов’ю. Марія стала обличчям нового, сучасного теат- ру. Заради сцени вона не побоялася навіть ро - зірвати родинні зв’язки. На згадку про щасливе дитинство взяла собі псевдонім Заньковецька. Вона пережила свої тріумф і трагедію. Зна - йшла своє покликання, знайшла свої ролі, тільки не знайшла тої людини, з котрою було б їй за - тишно вдвох у житейському морі.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
