Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАШЕ ЖИТТЯ • Вересень-Жовтень 2026 7 Повінчана зі сценою Леся Дмитерко , м. Львів, Україна Витке, як стебла хмелю, пишне волосся, створюва - ло невагому корону над її високим чолом. Вузький ніс і білосніжна шкіра свідчили про шляхетне корін - ня. Рівненькі, наче палички кориці, брови надавали ще більшої виразності її карим очам, блискучим, як перестиглі каштани, що падають пізно восени. У п’ять років ті очі видалися їй занадто темними, тож вирішила відмити їх з милом, поки батьків не було поряд. На щастя, нагодилася мама. Здивована тим першим дівчачим «вдосконаленням», довго хлюпа - ла їй в личко прохолодною водою, витирала і дму - хала, поки врешті не минули біль і різь. А тоді роз - повіла, що карі очі, які має Маня, так пестливо звали дівчинку у родині, є найчарівнішими, найпривабли - вішими і оспівані у багатьох піснях. Була наймолодшою, п’ятою дитиною у великій ро - дині збіднілого дворянина Костянтина Костянтино - вича Адасовського, де шанували традиції та звичаї предків. Мала веселу вдачу та яскраву уяву. Байки та легенди про русалок, почуті від старших братів, яскраві приказки й прислів’я, котрими пересипала свою мову прислуга, українські народні пісні, котрі так любили співати старші сестри та батьки – все це творило її барвистий, щасливий, дитячий світ. Мала ідеальний слух. Та й як його не мати?! У бать - ка соковитий баритон, у матері мецо-сопрано. Не обділив Бог тим даром і Марію. Змалечку любила співати у родинному колі, коли всі разом збиралися у великій залі. Для батька то була велика віддушина. Тож він згодом, прослухавши сільських дітлахів і їх - ніх батьків, створив церковний хор, спів котрого ро - бив святковим кожне недільне богослужіння, на яке з радістю тягнулися селяни з навколишніх сіл. Там, на криласі, серед дорослих і юних співаків доско - нало виводила ноти і аж світилася радістю від того десятилітня Марія. До її першого ювілею батьки вирішили справити справжню сукню. Таку, як носять панночки: з до - рогої вовняної тканини, з численними фалдами, з кількома десятками ґудзиків вздовж спинки та на обох зап’ястях, щоб та обнова прикривала тоненькі кісточки їхнього чада і по всьому було видно, що дів- чина з дворянського роду. Вчувши ту пропозицію, Маня схопила матір за руки і защебетала: «Мамоч - ко! Ні! Якщо то має бути подарунок для мене, то Марія Заньковецька. дуже прошу, хай то буде селянський одяг, такий, як носять ті дівчата, котрі до нас при - ходять». Матір була здивована, але знаючи харак - тер своєї найменшенької, погодилася і заве - ла її до сільського кравця, котрий невдовзі пошив їй малинову керсетку, котра так пасу - вала до її чорнявого волосся, і плахту, як для дорослої, що складалася з двох половин. Старші сестри з тої нагоди вишили яскраву сорочку з птахами та червоними маками, котрі так полюбляла Маня. Батько доповнив той комплект м’якенькими сап’янцями, а мати пишним кораловим намистом. Батько став чи не першим свідком народ - ження таланту Марії. Того вечора сонце, що котилося за горизонт золотою діжею, неви - мовно контрастувало з постаттю старчихи, котра грубою обшморганою клюкою нама - цувала стежку до їхнього обійстя. Костянтин Костянтинович, що саме присів на лаву після важкого, сповненого суперечок між його клі - єнтами у суді дня, обернувся на той сумний стукіт палиці і побачив, що просто до нього в обтріпаному лахмітті, зсутулена, закруче - на у грубу чорну хустку попри літній день,
Page load link
Go to Top