Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Вороний бачився тільки пое том та ровесником батька. Гір ше було поетові, який напевне знав відгуки на оприлюднений „Волею” присвятний вірш (га зетою українська колонія еміг рантів зачитувалася), недарма ж тоді ж написав: Припавши до дзбана Любовних утіх, Душа моя п’яна Від пахощів їх. Не смійся, кохана, Сміятися гріх - Ізольда Трістана Не брала на сміх. Утім, на те він і поет, щоб захоплюватися красою, а захоплення своє переливати у вірші. Поетові стали пам’ятни ми, ті зустрічі з юною Наталею Лівицькою, у яких він нази вався лише „добрим другом” юної поетеси. Не помилявся він, і коли писав: „Згадаєте колись, як у Варшаві Я Вам писав оці рядочки жваві”. Причастимося й ми до сонету-диптиху, присвяченого Наталі Лівицькій-Холодній. Подвійний сонет Лист до Наталі Л-кої Н ехай д зв е н и ть р о зп е щ е н и й сонет! Н ехай см іє ться б л и ско м кр и ш та л ю , Н ехай зітх а є то н а м и р о я л ю В а ко р д а х сл ів, я к д а в н ій м енует. Т ає м н и й д р уг, ін ти м н и й В аш поет В ам ш л е й ого я к д о б р и й д а р, Н атал ю . П ри й м іть й ого в ці д н і ж ур б и та ж алю . А разом з ним і а в то р ів по р тр ет. З га д а єте кол ись, я к у В а р ш а в і Я В ам п и са в оці р я д о чки ж ваві, З га д а єте с а м о тн ь о го сп івц я , - І, гл я н ув ш и на ви д м е л а н хо л ій н и й , Н а риси В ам зн а й о м о го л и ц я, С пи та єте : „Д е ж він, п о е т с н о в ій н и й ? ” Д е б уд у я, б е н те ж н и й , б у й н о м р ій н и й , П ро це п и та ти ся - д а р е м н а річ. Я, м ов п о вітр я , я, м о в д е н ь і ніч, І тут, і та м - я в сю д и гість по стій н и й . Д е ки н у сл о во , в ір ш св ій м е л о д ій н и й , Я за ч е п л ю с тр у н у і л и н у пріч. О т і те п е р д о В а с я ш л ю м ій клич, К ол и в ір ш ую цей с о н е т п о д в ій н и й . Д о В ас о д м е н е п р о с тя гн и с ь нитки, В які в п л е л и сь усі м о ї д ум ки , В я ки х б р и н я ть с п ів о ч і п о чув а н н я . І зн о в я з В ам и - щ и р и й і чуд н и й , Ш л ю В ам с в о ї н а й кр а щ і п о б а ж а н н я ... В аш д о б р и й д р у г М и ко л а В о р о н и й . 1920 р. “Н А Ш Е Ж ИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2005 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
