Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
численну публіку і отримують щонайкращий відгук преси. Її картини завжди мають місткі назви, що змушують глядачів не просто споглядати і насолоджуватись гамою ко льорів та витонченістю ліній, а глибоко замислитись над тим найголовнішим, що окреслю ється старомодним словом „Вічність”, а тому не може ма ти ні початку, ні кінця, коло них не варто ставити крапку, лише знак запитання. „Вхід” - це ворота в майбутнє чи в минуле? „Портрет незнайом ки” - силует без лиця, хто во на? „Міст” - що він з’єднує і куди веде? І так кожна з її кар тин. Художниці нецікаво в со тий раз повторювати те, що бу ло сказане до неї іншими, вона з допитливістю чистої душі ставить запитання і у своїх ко льорових гамах пробує пока зати власний шлях до краси і добра. Віктор Неборак, член лі тературного угрупування „Бу- ба-бу”, котре на початку 90-х, на зорі нашої незалежности перевернуло всі уявлення про українську літературу, написав про Галине малярство з при таманною йому категоричні стю і водночас з душевним теплом: „Галя Новоженець - це кольористичний кайф. Гами кольорів відчутні на смак, як коштовні вина, які можна дегустувати по краплях... Те, що називають гармонією між людиною і світом”. Силюета друга: Піяністка. Колись жартома після концерту я сказала Оксані Ра- піті: „Оксано, тобі постав хоч правила дорожнього руху, хоч кулінарну книгу на фортепія- Оксана Panima но, ти і з неї видобудеш музику”. У цьому жарті була немала доля правди. Все, до чого доторкається піяністка, перетворюється на гармоній ний звук, як колись міфічний цар перетворював на золото все, чого дотикав чарівною паличкою. Її вчителька у Львівській консерваторії ім. Миколи Лисенка, професор Лідія Крих, завжди диву валась: „Серед моїх студенток мало було подібних, щоби з такою впертістю і цілеспрямо ваністю готувались до кон цертів чи конкурсів, і так цілковито жили музикою, як Оксана”. Лавреат кількох між народних конкурсів, Оксана Рапіта концертує дуже багато в різних містах, хоча і поза тим несе весь тягар і жіночих, і викладацьких обов’язків. Але так видається, що того тягаря не чує, бо страшенно любить все, чим займається: сина, прекрасного піяніста Андрія Драгана, який вже студіює в Швайцарії, студентів рідної музичної академії, яких теж трактує як власних дітей, переймається не лише їх професійними ус піхами, але й - цілком по- жіночому! - їх долями; кухню, до якої далеко не завжди доходять руки, „але є кілька рецептів, котрі мені все вдаються!”, та понад усе - свій інструмент. З чого б не починалась розмова з нею, чи в коридорі академії, чи при каві, чи в концертних по дорожах, закінчується вона все одно тільки музикою: згадкою про улюблені твори, про те, як відбувся останній концерт (у Варшаві, чи в Хмельницькому, чи в Києві - географія її виступів дуже широка), „і знаєш, от я для себе зрозуміла, що в 29-ій сонаті Бетовен дозволив собі сказати все, що він виносив в душі, коли цю музику граєш, стає навіть страшно, як далеко вперед він дивився!”, а „мо дерну музику не можна так сухо грати, як її стараються показувати, в неї теж є душа, тільки дуже зранена і схована глибоко”. З її розповідей про музику можна укладати ма ленькі новели, але ліпше слу хати, як вона грає. Її репертуар такий роз маїтий і багатий, що, властиво, не можна визначити головних композиторів, до виконання котрих вона призначена: їй вдається все. Та в короткому силуеті годі поминути най важливіше - вона дуже багато популяризує українську му зику. Як колись славна Любка Колесса на американському континенті грала твори Бар вінського, так Оксана Рапіта вперше виконала його ново віднайдені прелюдії, а крім того в її програмах - десятки прем’єр і фестивальних вико нань музики Мирослава Ско- рика, Євгена Станковича, Вік тора Камінського, Богдани Фільц, Олександра Щетин- ського, Ігоря Щербакова, ком позиторів діяспори Юрія “Н А Ш Е ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2005 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
