Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Олійника, Антіна Рудниць- кого, Юрія Фоменка та ба гатьох інших. У рецензіях, присвяче них її виступам, переважають компліменти. Наведу лише два фрагменти - а їх можна множити на п’ять і на десять: „Найбільш вартісним елемен том виконання (4 концерту Рахманінова - J1.K.) стала музична і технічна інтерпре тація Оксани Рапіти. Її велика музикальність, сповнена делі катносте замріяність переко нувала слухачів кожним зву ком” (Варшава, „Slowo рої- skie”, 11.03.1998). „Неперевер- шена львівська піяністка Оксана Рапіта, сценічна зірка якої яскравішає від концерту до концерту, розкриваючи ба гатогранний талант обдаро ваної і працьовитої натури” (Львів, „Поступ”, 18.04 2001). Але хоч як приємно читати слова найвищого ви знання для її таланту і самовідданосте артистичному покликанню, для піяністки вони становлять лише неве ликий додаток до найбільшої муки і найбільшого щастя її життя - щоденних довгих го дин при фортепіяні. Силюета третя: Директорка музею. Порівняно з творчими спеціяльностями попередніх героїнь, праця директорки музею може видатись сухою і нецікавою, а надто згадуючи радянські музеї: запорошені експонати, бідні скарлючені постаті екскурсоводів, котрі нудним голосом переповіда ють завчені „ідеологічно пра вильні” фрази. Від цього всього віяло такою журбою... Галина Тихобаєва Галина Тихобаєва, котра очо лила новоутворений музей славної співачки Соломії Кру- шельницької у Львові, вже на початку дев’ятдесятих твердо знала, що в її музеї так не буде! Він стане мистецьким сальоном, в якому ніколи не забракне світла, радости і творчосте. „Бо Соломія би не позволила, щоби в її домі поселилась нудьга і рутина. Вона сама була примадонна і дама, до кінця своїх днів при найбільшій біді була еле гантна, жвава, дотепна, і від нас вимагала би такого ж відношення до життя”. Важко сказати, чи це справді дух Соломії так добре зарядив, але я не знаю у Львові іншого такого музею, щоби мав подібну атмосферу (як тепер модно говорити - ауру) затишности і творчої захоп леносте. Галина цілком сер йозно переконувала, що Соло мія дуже активно втручається в їх справи, колись допомагає, колись гнівається, навіть роз повідала, як не вдалось ор ганізувати виставки відомого співака, з яким примадонна конфліктувала. Отже, цей „му зей з привидом” став одним з улюблених центрів львівської інтелігенції, а надто творчих жінок. В ньому відбуваються не лише наукові конференції, творчі вечори, виставки, але й сердечні зустрічі симпатиків музики, а щороку 23 вересня святкують уродини Соломії Крушельницької з обов’яз ковим уродиновим тортом. І в центрі всіх цих подій завжди є Галя - їй належать ідеї нових акцій, вона вміє домовлятись про благодійні датки, вона встановлює кон такти з нащадками видатних співаків і музикантів, збирає старі папірці, які родичі ві домих і менше відомих мис тців не знають, куди подіти, а в її руках вони перет ворюються в безцінні колекції, справується зі своїм малень ким колективом - переважно, жіночим, без чвар і непо розумінь, тримає чистоту і порядок у покоях співачки, знаходить ще якісь милі дрібнички побуту, котрі від творюють інтер’єри початку XX ст., веде бухгалтерію, свариться з місцевими уряд никами за кошти і ремонт, презентує українське мистец тво перед поважними особами, приймає відвідувачів, видає календарі та поштівки і об ліковує архівні матеріяли. Так поступово музей однієї спі вачки перетворювався у значний культурний центр, справжній „музей музики”, до якого долучився також мемо ріяльний будинок Станіслава Людкевича, і в якому пам’я тають про всі визначні і менш визначні дати української музики. Пані директор не мислить себе і справу свого життя без того, щоби щороку не докласти ще одну цеглинку в той храм, який вона будує. Закінчення на стор. 29 10 ;Н А Ш Е Ж ИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2005 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top