Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Наталя Лівицька-Холодна 26 березня, в останні дні цьогорічної весни відій шла у вічність українська поетеса та громадська діячка Наталя Лівицька-Холодна. Її ім’я не потребує особливого представлення читачам нашого журналу, мовним редактором якого вона була майже два десятиліття. Треба сказати, що Небо розщедрилося, відмірявши поетесі довгих майже 103 роки. Хоч поетеса й нарікала на таке довгожительство, але, осмислюючи сьогодні її земний шлях, не можемо не наголосити на тому, що в тому був, очевидно, якийсь потаємний смисл. Своїм життям вона ніби поєднала дві епохи. Наталя була свідком народження й тривання Української Народної Республіки 1917-1920 років і мала щастя вітати відро дження української державносте у грудні 1991 року. Більше того, нехай це комусь і здасться містикою, але таки дочекалася, коли в Українській державі до влади прийшла українська влада і з цією звісткою відбула за межу на зустріч з батьками (нагадаємо, що її батько був міністром в уряді УНР, та багато років очолював укра їнський уряд у вигнанні), із друзями-поетами з Празького та Варшавського літературних гуртків, що мали своїм покликанням словом творити українця та Україну. Вона ніби пронесла естафету державотворення від свого, за Маланюковим визначенням „спізненого покоління”, від того ж Євгена Маланюка, Юрія Липи, Олега Ольжича, Леоніда Мосендза, Олени Теліги, Уласа Самчука до поколінь сучасних українців. Пронесла гідно. Водночас, мусимо визнати, що разом із Наталею Лівицькою завершилася в нашій літературі, ба, навіть у духовному житті цілої України епоха, що її символізувала плеяда поетів-пражан, завершилася доба, що про неї поетеса писала „Та доба була неповторна, / як поезія Маланюка...”. Проте залишилися книги її поезій „Вогонь і попіл” (1934) „Сім літер” (1937), „Поезії нові й старі” (1986), нарис „Шлях велетня. Ілюстрована біографічна розповідь про Тараса Шевченка” (1955), залишилися книги, до виходу у світ яких Наталя Лівицька-Холодна доклала рук і душі „Симон Петлюра. Статті, листи, документи” (1956, 1979), „Леся Українка. Хронологія життя й творчости” (1970)... Залишилися її учні з українських шкіл. Залишилися її внуки... Залишилася наша світла пам’ять про неї. Поетеса прийшла у цей світ у чарівному куточку тодішньої Полтавщини 16 червня 1892 року. Вісімнадцятилітньою їй судилося навіки покинути рідну землю, аби митарствувати світами довгих вісімдесят п’ять літ. Польща, Чехія, знову Польща, Німеччина, США, Канада... їй доводилося тяжко трудитися фізично, аби забезпечити сім’ю і так само саможертовно працювати на українському громадському полі, щоб Батьківщина збулася державою. Вона заслужила свій спочинок, перебравшись до батьків і чоловіка у Бавнд Брук, але її звільнена душа гайнула додому, на береги Дніпра, до Гельм’язова, Лубен... Так як вона замислила собі у поезії „Перед Сном”: Наталя Лівицька-Холодна. А коли засну сном без просипу, встануть зі сну всі осавули і сотники мого забутого роду, стануть навколо гробу, виимуть моє серце, і воно полине над дніпрові піски, де лягли кістки моєї родини. Щасливої їй мандрівки... Іван Вільховий 4 “Н А Ш Е Ж ИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2005 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
