Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Часи були любі й безнадійні: “другі совєти” прийшли надовго, і ніхто не вірив, що при їхній владі оживе Україна. Але оте імперативне “вір” якось підбадьорювало. Кожен день приносив вісті про збройні сутички наших повстанців з совєтськими каральними загонами. Було ясно, що наші ніколи не здадуться, але було очевидно, що сили нерівні, і сенс цієї боротьби в тому, що вона перейде в леґенду. А легенда не вмирає. Ті одважні, що в шістдесяті роки будили дух і чинили опір комуністичній зморі, десь у підсвідомості берегли ту леґенду. Ті, що з Західної України, пам’ятали мову і пісню Повстанського Краю. Ті, що зі Східної, були стривожені леґендою. І це зрівнювало погляди хлопців з Волині, зі Львова, з Донеччини. А мрія про оживлення України і максималізм національної незалежносте леліялися на дні душі. Звичайно, в офіційних виступах і розмовах усі національно пробуджені дистанціювалися від теми політичної незалежносте, аби порожніми розмовами не поставити себе в залежність від того, хто може донести ... Що не кажіть, незалежність країни передбачає громадян незалежних і гідних. Хтось зауважив мені, що у моїй студентській лексиці часто вживалося слово “недостойний”. Очевидно, це стосувалося людей половинчатої моралі. А тим часом та половинчатість і подвійність була синонімом лояльносте до пануючого режиму... Коли незримі катаклізми зруйнували поліційну основу совєтського режиму і стало можливим в умовах сводоби слова проголосити Акт про незалежність України (1991), а потім і Незалежність України, в суспільстві це не викликало вибуху емоцій. І не покінчив із життям жоден з гонителів українства - на знак протесту проти тризуба... В побут почали входити всі можливі слова, але це не змінювало основи життя, закладеної ворогами українства. Якщо перший президент України бере в руку переданий національний прапор і тихенько ставить його позаду себе у куточок, то авдиторія бачить, що над ним все ще панує уважно пильний погляд покійника Щербицького, і ніякий він не президент незалежної України... Саме в його оточенні колишніх вислужників на ниві ідеологічної кар’єри і зародилася думка, що “незалежність нам з неба впала”. Для них справді усе це впало, як сніг на голову. Тоді вони раптом побачили, що можна говорити й робити таке, за що вчора тебе знищили б. А головне - можна “приватизувати” собі чуже, що ще вчора було “недоторканою народною власністю”. Профанація національних святостів у руках байдужних і недостойних була дійством, яке вони назвали “державотворенням”. На чолі незалежності України стали вчорашні люди, які ніколи не любили України офірною любов’ю і не захищали її чести. Тож нічого дивного, що за декілька років незалежність України соціяльно оформилася в найконтрастніший спосіб: абсолютно пограбований народ, мільйони заробітчан утікають в найми до сусідів, групка вчорашніх комуністів стає олігархами і будує рабовласницьку державу, на чолі якої хоче поставити кримінального авторитета, оздобленого українськими й російськими емблемами... Єдине, що ми певно отримали від незалежносте - це відсутність депортацій під конвоєм до Сибіру і відсутність арештів за прояв української національної свідомосте. Але й тут мені можуть заперечити студенти, виловлювані за ознакою української мови на київському вокзалі в день народження Тараса Шевченка 9 березня 2001 року... На кому й на чому тоді трималася ілюзія незалежносте України? Її живили передусім уцілілі в’язні сумління і недомучені учасники УПА, для яких офірність стала нормою життя. Її підтримували патріоти з України і з української діяспори, і левова частка українських видань та культурних заходів здійснювалася їхнім коштом. Ілюзію української незалежносте вони знов і знов повторювали словами Івана Франка: Невже задарма стільки серць горіло До тебе найсвятішою любов’ю, Тобі офіруючи душу й тіло? “Н А Ш Е Ж ИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2005 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
