Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
COHET- диптих БІД МИКОЛИ БО РО Н О Ю Леонід КУЦЕНКО Постать цікавого і само бутнього українського поета, критика, перекладача, публі циста, історика національного театру, знавця музики, живо пису, Миколи Вороного вель ми трагічна. Пригадую ще 1989 року мені вдалося по знайомитися із його останньою слідчою справою, сфальсифі кованою Пісчанобрідським ра йонним відділом НКВС (тепер село Кіровоградської області) та встановити точну дату та місце його смерті. Виявилося, що поет був розстріляний 7 червня 1938 року о 24 годині (так записано в акті про вико н ання вироку) у Кіровограді, хоч досі в біографіях письмен ника значилися інші дати смерті. Рідним видали дві до відки. Перша засвідчувала смерть письменника у Вороне жі 1942 року, а друга - пові домляла, що він помер („ате росклероз мозку”) 24 квітня 1940 року у містечку Ново- українка на Кіровоградщині. Так енкаведисти за „благо родним” діягнозом заховували правду про масове винищення української інтелігенції. А інкримінувалася пое тові участь в „контрреволюцій ній українській військово-на ціоналістичній організації'”. До речі, аби звинувачення вигля дало переконливим, до справи Вороного долучили справи де в’ятнадцяти селян із села Гли няного тоді Пісчанобрідського району, до якого Вороний при їхав після звільнення з адмі ністративного заслання, ніби завербованих письменником до його організації. Хоч поет прожив у селі лише місяць і переїхав до містечка Ново- українка, де й був арешто ваний. І у 1934 році, коли митця на три роки відправили на заслання, і 1938 році при чиною арешту була участь Ми коли Вороного в роботі уряду Директорії, еміграція разом з урядом У HP до Польщі. То байдуже, що довірившись про пагандистам з підсовєтської України, він повернувся на Батьківщину 1926 року. Що у 1928 році вся Україна пишно відзначала 35-ліття літератур ної діяльности М. Вороного. До речі, до згаданого ювілею була упорядкована збірка „Поезії"”, що побачила світ у Києві 1929 року. І знову не можу обминути ще один факт фатальної долі мистця. Його ім’я одночасно з арештом викреслять з історії українсь кої літератури і лише відлига кінця п’ятдесятих поверне на коротко його твори читачеві, коли 1959 року, через тридцять літ після першої книги, з’я виться друком томик „Вибрані твори”. Відлига ж явище мину ще і дуже швидко на ім’я пись менника знову буде накладене табу, щоб лише через наступ них тридцять років благосло вилася на світ книга Миколи Вороного „Твори” (1989). Ось така доля мистця, що формувався під впливом І. Франка, на перехрестях життя якого стрічалися М. Кропив- ницький, І. Карпенко-Карий, М . Коцюбинський, Леся Укра їнка, Микола Лисенко, Павло Тичина... Така сумна доля ук раїнської національної еліти. Між тим, наша історія стосується світлої сторінки у житті поета. У згадуваному ви данні поезій 1929 року є сонет- диптих з присвятою „Лист до Наталі Л-кої”, датований 1920 роком і вірш мініятюра „При павши до дзбана...”, написаний того ж року у Варшаві, й, без умовно, адресований тій же загадковій панні Наталі. Якраз історію народження цієї поезії, точніше історію зустрічі з юною поетесою, яка залишила слід у житті поета-самітника, настільки, що готуючи через дев’ять років видання своїх поезій вже в Україні совєт- ській, він не просто не забув включити присвятні сонети до книги, але й ризикував збері гаючи присвяту, бо за тією ад ресаткою вгадувалася вже ві “Н А Ш Е Ж ИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2005 5
Page load link
Go to Top