Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Часи були любі й безнадійні: “другі совєти” прийшли надовго, і ніхто не вірив, що при їхній владі оживе Україна. Але оте імперативне “вір” якось підбадьорювало. Кожен день приносив вісті про збройні сутички наших повстанців з совєтськими каральними загонами. Було ясно, що наші ніколи не здадуться, але було очевидно, що сили нерівні, і сенс цієї боротьби в тому, що вона перейде в леґенду. А легенда не вмирає. Ті одважні, що в шістдесяті роки будили дух і чинили опір комуністичній зморі, десь у підсвідомості берегли ту леґенду. Ті, що з Західної України, пам’ятали мову і пісню Повстанського Краю. Ті, що зі Східної, були стривожені леґендою. І це зрівнювало погляди хлопців з Волині, зі Львова, з Донеччини. А мрія про оживлення України і максималізм національної незалежносте леліялися на дні душі. Звичайно, в офіційних виступах і розмовах усі національно пробуджені дистанціювалися від теми політичної незалежносте, аби порожніми розмовами не поставити себе в залежність від того, хто може донести ... Що не кажіть, незалежність країни передбачає громадян незалежних і гідних. Хтось зауважив мені, що у моїй студентській лексиці часто вживалося слово “недостойний”. Очевидно, це стосувалося людей половинчатої моралі. А тим часом та половинчатість і подвійність була синонімом лояльносте до пануючого режиму... Коли незримі катаклізми зруйнували поліційну основу совєтського режиму і стало можливим в умовах сводоби слова проголосити Акт про незалежність України (1991), а потім і Незалежність України, в суспільстві це не викликало вибуху емоцій. І не покінчив із життям жоден з гонителів українства - на знак протесту проти тризуба... В побут почали входити всі можливі слова, але це не змінювало основи життя, закладеної ворогами українства. Якщо перший президент України бере в руку переданий національний прапор і тихенько ставить його позаду себе у куточок, то авдиторія бачить, що над ним все ще панує уважно пильний погляд покійника Щербицького, і ніякий він не президент незалежної України... Саме в його оточенні колишніх вислужників на ниві ідеологічної кар’єри і зародилася думка, що “незалежність нам з неба впала”. Для них справді усе це впало, як сніг на голову. Тоді вони раптом побачили, що можна говорити й робити таке, за що вчора тебе знищили б. А головне - можна “приватизувати” собі чуже, що ще вчора було “недоторканою народною власністю”. Профанація національних святостів у руках байдужних і недостойних була дійством, яке вони назвали “державотворенням”. На чолі незалежності України стали вчорашні люди, які ніколи не любили України офірною любов’ю і не захищали її чести. Тож нічого дивного, що за декілька років незалежність України соціяльно оформилася в найконтрастніший спосіб: абсолютно пограбований народ, мільйони заробітчан утікають в найми до сусідів, групка вчорашніх комуністів стає олігархами і будує рабовласницьку державу, на чолі якої хоче поставити кримінального авторитета, оздобленого українськими й російськими емблемами... Єдине, що ми певно отримали від незалежносте - це відсутність депортацій під конвоєм до Сибіру і відсутність арештів за прояв української національної свідомосте. Але й тут мені можуть заперечити студенти, виловлювані за ознакою української мови на київському вокзалі в день народження Тараса Шевченка 9 березня 2001 року... На кому й на чому тоді трималася ілюзія незалежносте України? Її живили передусім уцілілі в’язні сумління і недомучені учасники УПА, для яких офірність стала нормою життя. Її підтримували патріоти з України і з української діяспори, і левова частка українських видань та культурних заходів здійснювалася їхнім коштом. Ілюзію української незалежносте вони знов і знов повторювали словами Івана Франка: Невже задарма стільки серць горіло До тебе найсвятішою любов’ю, Тобі офіруючи душу й тіло? “Н А Ш Е Ж ИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2005 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
