Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
численну публіку і отримують щонайкращий відгук преси. Її картини завжди мають місткі назви, що змушують глядачів не просто споглядати і насолоджуватись гамою ко льорів та витонченістю ліній, а глибоко замислитись над тим найголовнішим, що окреслю ється старомодним словом „Вічність”, а тому не може ма ти ні початку, ні кінця, коло них не варто ставити крапку, лише знак запитання. „Вхід” - це ворота в майбутнє чи в минуле? „Портрет незнайом ки” - силует без лиця, хто во на? „Міст” - що він з’єднує і куди веде? І так кожна з її кар тин. Художниці нецікаво в со тий раз повторювати те, що бу ло сказане до неї іншими, вона з допитливістю чистої душі ставить запитання і у своїх ко льорових гамах пробує пока зати власний шлях до краси і добра. Віктор Неборак, член лі тературного угрупування „Бу- ба-бу”, котре на початку 90-х, на зорі нашої незалежности перевернуло всі уявлення про українську літературу, написав про Галине малярство з при таманною йому категоричні стю і водночас з душевним теплом: „Галя Новоженець - це кольористичний кайф. Гами кольорів відчутні на смак, як коштовні вина, які можна дегустувати по краплях... Те, що називають гармонією між людиною і світом”. Силюета друга: Піяністка. Колись жартома після концерту я сказала Оксані Ра- піті: „Оксано, тобі постав хоч правила дорожнього руху, хоч кулінарну книгу на фортепія- Оксана Panima но, ти і з неї видобудеш музику”. У цьому жарті була немала доля правди. Все, до чого доторкається піяністка, перетворюється на гармоній ний звук, як колись міфічний цар перетворював на золото все, чого дотикав чарівною паличкою. Її вчителька у Львівській консерваторії ім. Миколи Лисенка, професор Лідія Крих, завжди диву валась: „Серед моїх студенток мало було подібних, щоби з такою впертістю і цілеспрямо ваністю готувались до кон цертів чи конкурсів, і так цілковито жили музикою, як Оксана”. Лавреат кількох між народних конкурсів, Оксана Рапіта концертує дуже багато в різних містах, хоча і поза тим несе весь тягар і жіночих, і викладацьких обов’язків. Але так видається, що того тягаря не чує, бо страшенно любить все, чим займається: сина, прекрасного піяніста Андрія Драгана, який вже студіює в Швайцарії, студентів рідної музичної академії, яких теж трактує як власних дітей, переймається не лише їх професійними ус піхами, але й - цілком по- жіночому! - їх долями; кухню, до якої далеко не завжди доходять руки, „але є кілька рецептів, котрі мені все вдаються!”, та понад усе - свій інструмент. З чого б не починалась розмова з нею, чи в коридорі академії, чи при каві, чи в концертних по дорожах, закінчується вона все одно тільки музикою: згадкою про улюблені твори, про те, як відбувся останній концерт (у Варшаві, чи в Хмельницькому, чи в Києві - географія її виступів дуже широка), „і знаєш, от я для себе зрозуміла, що в 29-ій сонаті Бетовен дозволив собі сказати все, що він виносив в душі, коли цю музику граєш, стає навіть страшно, як далеко вперед він дивився!”, а „мо дерну музику не можна так сухо грати, як її стараються показувати, в неї теж є душа, тільки дуже зранена і схована глибоко”. З її розповідей про музику можна укладати ма ленькі новели, але ліпше слу хати, як вона грає. Її репертуар такий роз маїтий і багатий, що, властиво, не можна визначити головних композиторів, до виконання котрих вона призначена: їй вдається все. Та в короткому силуеті годі поминути най важливіше - вона дуже багато популяризує українську му зику. Як колись славна Любка Колесса на американському континенті грала твори Бар вінського, так Оксана Рапіта вперше виконала його ново віднайдені прелюдії, а крім того в її програмах - десятки прем’єр і фестивальних вико нань музики Мирослава Ско- рика, Євгена Станковича, Вік тора Камінського, Богдани Фільц, Олександра Щетин- ського, Ігоря Щербакова, ком позиторів діяспори Юрія “Н А Ш Е ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2005 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
