Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Чехович, Мирон і Лідія Гарванки, Оксана Поритко, Анна Дроздовська, Мирон Г. Ґураль, Ярослава Кіналь, Walter & Joan Semeniuk, Іван Ляшек, Ірена Хуміловська, Володи мир Кузик, Катерина Терлецька, Юрій Мельникович, Кость і Галина Гречачки, Мирослав Сольчаник, Анатоль Ромах, Петро Костишин, Уляна Старосольська, Амелія Никорчук, Роман Запутович, Андрій Андреюк, Оксана Радиш, Марія Ґерус-Мартюк, Софія Мельник; 8.00 дол. — Євгенія Цимбала; по 5.00 дол. — Ольга Гурська, Іван Купіно, Ірена Твердохліб, Володимир і Ольга Гриньківи, Таісса Слюсаренко, Марія Мудрик. ДАТКИ НА БУДІВЕЛЬНИЙ ФОНД 1,000.00 дол. — Борис Галаган; 335.00 дол. — 119-ий Відділ СУА (коляда); по 100.00 дол. — Sam & Olga Liteplo, Наталія Даниш, Уляна М. Тимкевич; по 20.00 дол. — Василь і Ірена Іванчишин, Григорій Онуфрів, Оксана Луцька; 10.00 дол. — Наталія Гусар. ЗАМІСТЬ КВІТІВ У пам’ять мого тата бл. п. інж. Євгена Мельни ка складаю 10,000.00 дол. на Будівельний Фонд Україн ського Музею. Лідія Хома. У пам’ять бл. п. Марії Сваричевської складемо 30.00 дол. на Будівельний Фонд Українського Музею. Іван і Марія Рихвіцькі. У пам’ять бл. п. Стефана Шугана складаю 25.00 дол. на Будівельний Фонд УМ. Анастазій Сваричевський. У пам’ять бл. п. Ольги Прокопів складаємо 20.00 дол. на Український Музей. Юрій і Дарія Костіви. У пам’ять бл. п. Варвари Яблонської складаю 25.00 дол. на Ураїнський Музей. Стефан Яблонський. In memory of Evhen Tytla I am donating $100.00 to the Ukrainian Museum. Alexandra Pincock. У пам’ять бл. п. Івана Винника складаємо 100.00 дол. на потреби Українського Музею. Український Народний Союз— Окружна Управа Нью-Йорк. У пам’ять бл. п. Івана Винника складаю 50.00 дол. на Український Музей. Донна Чехович. У пам’ять бл. п. Стефанії Рибак складаю 50.00 дол. на Український Музей. Ольга Гаєцька. У пам’ять св. п. Марії Савчак складаємо 100.00 дол. на Будівельний Фонд УМ. 93-ій Відділ СУА, Гартфорд, КТ. У пам’ять св. п. Лідії Бурачинської складаємо 100.00 дол. на Будівельний Фонд УМ. 93-ій Відділ СУА, Гартфорд, КТ. Замість квітів на свіжу могилу нашої дорогої приятельки св. п. Дарії Хухри складаємо 50.00 дол. на Будівельний Фонд УМ. Д-р Іван і Наталія Макаревичі. Замість квітів на свіжу могилу бл. п. мґр Ми хайла Барана складаємо на Будівельний Фонд Україн ського Музею: 15.00 дол. — Дора Кульчицька; 20.00 дол. — Ольга Бодлак. Дружині і всій родині висловлюємо наші найщиріші співчуття. Замість квітів на свіжу могилу св. п. мґр Ми хайла Барана складаємо 50.00 дол. на Будівельний Фонд Українського Музею. Олександер і Анна Скоцені. Закінчення в наступному числі. Закінчення зі стор. 16 було з одягу, родинні фотографії і провізію, бо був на каз всім завербованим мати з собою прохарчування на кілька днів. Дідусь просив маму залишитися вдома, але вона вирішила їхати зі своєю одиначкою. На другий день вранці я вийшла в наш опустілий, майже безлистий сад, обійшла всі доріжки, вдивлялась у знайомі закутки щоб запам’ятати, обня ла старий волоський горіх, запах листя якого так полюбила, погладила гілки улюбленої яблуні. Дерева в саду, для мене дорогі, живі істоти, свідки гарного і світлого в моїм молодім житті. Зі смутком попроща лися з дідусем і вийшли з рідного дому, щоб вже ніколи не вернутись. Збірний пункт в містечку на майдані. Там вже зібралися з клунками, з мішками приречені на виїзд. Ще довго стояли. Жандарми і поліція робили порядок, по списку викликали прізвища і уставляли в ряди. Згодом, довга колона вирушила на залізничу станцію, а попереду (яка іронія!) духова оркестра заграла марш. По боках колони жандарми з нагайками на конях, щоб бодай хтось не задумав втікати. А втікати не було куди, хіба що в ліс, в партизани. Позаду коло ни рідня і просто друзі відпроваджували, помагали нести тяжкі клунки по розмоклій від дощу дорозі, до нас доносилися їх розпачливі зойки. На залізничній станції на нас вже чекав то варний потяг, що перевозить вантажі, скотину. Бруд ні, невиразної, червоно-брунатної краски вагони з роз сувними дверима посередині та маленьким віконеч ком угорі. Почалась посадка. Не знаю, чи забракло німцям вагонів, тільки напихали людей як оселедців у бочку. Клунки під ногами, клунки на ногах, не то щоб сісти на підлогу, треба було стояти щільно притис нувшись. Якось ми з мамою просунулись до стінки під вікно, звідки доходило повітря і трохи світла. Хоч надворі ще день, у переповненім вагоні напівтемрява, повітря тяжке від перемоклої одежі й поту. Душно. Чули, як клацнули на дверях засови, чиїсь поспішні кроки, вигуки, накази. Свисток, і раз здригнувшись, потяг рушив, заскрипіли зі скреготом колеса. Одною ногою на чиїмсь мішку я підтягнулась до віконця, побачила, як віддалялися знайомі обриси станції, прискорено втікали вдаль будинки, дерева. Почата кимсь тужлива пісня зірвалась і затихла. Хтось тяжко хлипав. Ми їхали в чуже, далеке неві доме. Кінець? Ні, не кінець, це початок нової бо ротьби за існування. НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 1999 33
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
